День Гідності та Свободи
В день собору архістратига Михаїла та інших Небесних Сил Безплотних ми також святкуємо важливе національне свято «День Гідності та Свободи».
Хто такі Небесні Сили Безплотні? Це ті духі, що стоять біля Престолу Божого, «вогненне полум’я» (Євр. 1.7). Вони не просто стоять у Престолу, вони носять цей Престол, вони є тим полум’ям, що спалює гріх і всяку нечистоту. Ангели страшні і великі. В Апокаліпсисі описується один з ангелів, який настільки великий, що одна нога його стоїть на морі, а інша на землі.
Архістратига Михаїла Церква вшановує як небесного воєводу, як того архангела, який у відповідь на повстання Люцифера відповів: «Хто яко Бог?» і очолив ангелів, яки перемогли зло.
Сьогодні ми вшановуємо цих ангелів – переможців, що стали на сторону світла.
Також ми сьогодні вшановуємо й інших ангелів – воїнів світла, що піднялися на захист України та кожного з нас від тієї темряви, що мала поглинути нас, нашу державу та Церкву.
Ми вшановуємо тих, хто піднявся на захист нашої свободи, тих, хто відстояв її, та продовжує відстоювати її і зараз.
Ми вшановуємо самих себе, бо якщо щосекунди ми самі не будемо відстоювати свою свободу, то вона буде попрана ворожою ордою чи бісами.
І хоч ангелів Св. Письмо описує нам величними та грізними, та людина, за промислом Божим є вища за них “Що є чоловiк, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти вiдвiдуєш його? Небагато Ти принизив його перед ангелами; славою i честю вiнчав його i поставив його над дiлами рук Твоїх, усе підкорив під ноги його ”.
(Рим. 2. 6-8) і ще говориться «Ми будемо судити ангелів» ( 1. Кор. 6.3)
Чому ми будемо судити ангелів? Тому, що ми створені Богом вільними, богоподібними і повинні досягнути до найвищої форми свободи. Свободи, як у Бога.
Коли ми боремося за свободу своєї держави ми стукаємо в ворота Царства Небесного. Царство Небесне – силою береться. Наша свобода і гідність також береться силою. Коли людина бажає досягнути Царства Небесного проти неї повстають біси. Коли ми почали наводити лад в своїй країні, на нас накинулась одержима бісами орда.
Людині, яка стала на шлях до Царства Небесного не можна зважати на бісів і потрібно силою переступати через всі спокуси, рухатись до свободи в Богові. Так само коли ми рухаємося до гідної держави, на нашому шляху повстає багато перешкод, але силою свого духа ми маємо їх долати.
Є таке прислів’я «вони хотіли поховати нас, але не знали, що ми – насіння». Так, злочинна влада намагалася залякати, побити, а потім і вбити наших героїв. Але вони стали нашим зерном. «Якщо зерно не помре, то не принесе плода» – каже Св. Письмо. Герої Небесної Сотні – це ті, хто став першим насінням. Військові, що зараз гинуть за нас теж це насіння Нової України, яке хтось хоче поховати, але це насіння проростає , квітне, дає плід, не зважаючи ні на що.
Від насіння Царства Божого вимагається дві речи. По-перше – бути смиренним насінням, слухняним волі Творця, а по-друге – бути гідним насінням, здатним принести плід.
У Царство Небесне не може увійти людина, яка має рівень власної гідності нижче, ніж рівень гідності царя.
Яке найбільше джерело нашої гідності? Смиренне відчуття себе зброєю Бога, друзями та дітьми Бога. Наша гідність – це Божа гідність і нічия більше. Цю гідність не можливо відняти силою, гідності не можна позбавити без волі людини. Шість років тому дурні люди волали «Путін спаси!» зараз вони продають свою гідність за кило моркви та шматок хліба – рівно таку ціну вони дають за свою гідність та свободу.
Нещодавно інші голосили: мову, Томос, віру на хліб не намажеш – вже сьогодні вони починають розчаровуватися у своєму сцарьку та казати, що їх надурили.
Ми завжди платимо велику ціну за свободу, щоби можна було сіяти хліб, ростити дітей і шукати Царства Небесного на своїй, Богом даній землі
Гідність не можна вкрасти. Гідну людину можна взяти в полон, можна голою вивести на сніг і поставити на коліна, але гідності цим не віднімеш. Теоретично в нас можна відібрати землі, можна стріляти «Градами», «Буками», мінами, кулеметами. Можна заводити кримінальні справи, звинувачувати будь у чому, але гідність, даровану Богом та политу кров’ю відібрати не можна. Бо її нам дарував Бог. І ми на всі перешкоди від одержимих бісами ми повинні відповідати, як колись архістратиг Михаїл «Хто яко Бог?».
Зі святом, браття і сестри!
