В Москві вважають, що у Трампа формується психологічна травма, яка надовго може вибити його з колії самовпевненої рішучості, яку він часто використовував. Найперше через низку цивільних і кримінальних судових процесів.
І хоч вони, за рішенням Верховного Суду, будуть зупинені на час виконання ним обовʼязків глави США, все одно вони залишаться паливом для політичних звинувачень та розслідувань.
Суддя Хуан Мерчан 10 січня збирається оголосити вирок Трампу про підкуп порнозірки Стормі Деніелс в обмін на її мовчання перед виборами 2016 року. 30 травня 2024 року присяжні, відібрані прокурорами й адвокатами, одноголосно визнали майбутнього президента винним за 34 пунктами обвинувачення.
І немає значення, що суддя штату Нью-Йорк не призначить жодного покарання. Вперше главою США стане засуджений за скоєння злочину. Більше. Трамп повинен зʼявитися в суд і заслухати оголошення вироку.
Путін дав зрозуміти, Лавров підтвердив, Пєсков чітко артикулював, а Васілій Небензя поставив крапку над «миром Трампа» для Росії та України: «Команда обраного президента Дональда Трампа і він сам не озвучили жодних цікавих для РФ пропозицій щодо завершення війни в Україні: Путін востаннє 19 грудня заявив ясно і чітко, за яких умов ми готові говорити про те, щоб не заморозити, а завершити цей конфлікт. Капітулювати мають Україна, США і ЄС».
Натомість знову той же кіт з хвостом, за який США із наймудрішим і найкращим будуть щосили тягнути, – новий Нормандський формат. Під патронатом Трампа. Путін сяде перед Зеленським і, командуючи операцією із захоплення Харкова чи Дніпра, запропонує підписати капітуляцію. Мирна конференція на чолі із новопризначеним держсекретарем США Марком Рубіо. Феноменальна простота: не те, що у Трампа немає жодного плану, у нього немає фантазії.
Судячи зі всього, питання України відкладено. Більше ясності можна було б отримати, якби Зеленський зустрівся з Трампом на його інавгурації, маючи від нього невербальне запрошення.
Десь глибоко у кулуарах Трамп схиляється продовжити воєнну допомогу Києву. На інших бізнес-умовах. Він випробовує Зеленського, командування ЗСУ й українську націю на здатність боротися, битися і перемагати.
Йому може не подобатись, що українське політичне керівництво намагається перекласти на нього відповідальність за завершення війни в Україні. Подарувати мир українцям, застосувавши якусь свою надзвичайну силу, харизму і мудрість. Це оманлива і навіть певною мірою небезпечна ілюзія.
Президент України в новорічному привітанні говорив від імені маленького сина великому татові: «Я не має сумніву, що новий американський президент хоче і зможе принести мир та покласти край путінській агресії. Бо це повномасштабна агресія божевільної держави проти цивілізованої. І я вірю що ми разом з США здатні на цю силу. Змусити Росію до справедливого миру».
Це хибна стратегія. Коли хворий розраховує лише на донора і чудодійну хірургію, відмовляючись боротись за своє життя силами й можливостями свого геному.
