"Вже і не знаю, чого я більше хочу" - Карл Волох

"Вже і не знаю, чого я більше хочу" - Карл Волох

Поступово у мене з‘явився улюбленець серед кандидатів у майбутні прем‘єри- Олексій Гончарук. Тільки вчора я оприлюднив одну його дискусію з таким печерним рівнем розуміння права, що на цьому тлі навіть Міколянич виглядає гігантом думки, як сьогодні - новий шедевр. Гончарук провів зустріч із керівниками «дочок» закордонних банків в Україні і по результатах оголосив про початок у найближчому майбутньому кредитування під 10-11 відсотків у гривні.

Не буду зараз зупинятися на питанні незалежності НБУ, дуже сумнівних перспективах української економіки на тлі величезних виплат по боргах, невизначеності з МВФ і майже гарантовану діру в бюджеті через зупинку транзиту російського газу з 1 січня.

Просто поясніть мені, якою він бачить облікову ставку НБУ за таких умов - 7%? А якою ж тоді має бути інфляція - 5? Серйозно? І які статті видатків бюджету він для цього скоротить - армію? Чи пенсійний фонд? Чи, може, дороги ремонтувати перестане?

І це ж ми ще про суди не поговорили, де кредитор може десятиліттями боротися за повернення коштів, ані про суспільство, в якому обдурити банк - чи не найбільша доблесть. Одне слово, фантазія про кредити в 10-11 відсотків у найближчі роки - це навіть не дилетантизм, а повна втрата адекватності.

Знаєте, я вже не знаю, чого я більше хочу: щоб у новий уряд прийшли коболєви-рашковани-вітренки-маркарови, котрі здатні ще чимало часу компенсувати навколишній ідіотизм, чи ліпше гончаруки з разумковими, щоб усе чимшвидше закінчилося.

Себто, якби я вірив, що ця агонія обійдеться без крові і, ймовірно, втрати сувереніту, то відповідь була б однозначною, але навряд чи це можливо.

Карл Волох