Завжди у погляді на річ, подію, факт, трагедію чи перемогу є ті, хто сприймає це поверхово. Буквально. І є ті, для яких ця історія, наприклад, не про перший в історії України Оскар.
Вона про Оскар - для чиновників офісу президента. На другому місці для них же - про трагедію. Можливо. А на третьому мали би бути питання. Але не схоже, що вони є.
Кожний шедевр, кожний створений такого рівня продукт мав би викликати, по-перше, певні емоції і почуття (з чим він справляється на всі сто). По-друге, певний відбій на міжнародну спільноту. Бо ми хочемо, щоб нас почули. Щоб весь світ знав і усвідомлював, хто тут правий.
Світ може відчувати емоції. Світ може усвідомлювати правду. Але без того, щоб МИ САМІ не зробили певні висновки, а потім спромоглися змінити нашу подальшу долю певними діями (як наслідки цих зроблених нами висновків) - ми залишимося стояти на місці, або ходити по колу історії.
Побачив. Почув. Але ж чи зрозумів? Чи усвідомив, де, в якому місці, хто мав діяти інакше? Ми самі, і ті, кого ми обираємо. Чи зробив наступний крок задля того, щоб це не повторилося з нашими дітьми й онуками в майбутньому, і який це крок? Якого рівня усвідомлення? Якого рівня якості? З яким результатом?
Я вважаю, що винних потрібно називати й карати не просто задля справедливості. Це важливо, але не тільки це. Ми як нація не маємо права повторювати злочинну бездіяльність. Не маємо права давати наступникам чи чинним керуючим можливості думати, що можна не думати стратегічно, що можна не попередити конкретними діями подібні трагедії, й потім, як ні в чому не бувало, писати про досягнення української документалістики . Начебто Оскар - це те, чим Україна може пишатися, саме в цій, конкретній ситуації - війні. На кістках загиблих. НЕ захищених твоїми "гарантіями" людей.
Я щиро пишаюся творцями цього фільму не тільки як професіоналами. Але й як людьми, які зробили те, що могли і вміли, маючи ті наслідки, які ми, як країна, отримали.
Головний відбій від цього фільму повинні усвідомити саме українці. Ми маємо ще одну причину для "ніколи знову", яка напряму залежить від саме наших дій. Якщо ми не можемо "заднім числом" змінити наслідки нашого вибору, то хоча би на майбутнє кількість байдужих повинна зменшитись. Бажано в рази.
