Оглядач британського «Financial Times» послухав чергові погрози Путєна ввалить ядрьоной-матрьоной по Європі, подивився на реакцію європейців і прийшов до висновку: «Ядерні погрози Путіна вже не діють».
Дєдушка занадто часто кричав «вовки!»)))
Більше того. Під час воєн останніх років багато хто не боявся шмалять по ядерним державам. Іран по ядерному Ізраілю. Індія і Пакістан зчепились між собою, знаючи, що вони обидва ядерні. Тобто виходить, що ядерна зброя взагалі перестала бути стримуючим фактором від найстрашніших ескалацій.
І тут чисто по логіці виходить дві речі. Перша – якщо не шмалять ядеркою, то значить дронами і ракетами можна задрачувать вже без проблем. А друга – ну якщо ядерку ніхто не боїться, то тоді можна і шмальнуть)))
Але з останнім висновком «Файненшл таймс» я не згоден чисто по логіці. Путєн не шмаляє нею, бо йому дорослі китайці вже пояснили, який йому буде піздєц буде за ядерку. Тому це скоріше говорить переляк тилового британця, який наляканий можливість ескалації Путєна проти Європи. Це пройде з першими вибухами ракет)))
Ядерні погрози Путіна вже не діють
Росія має найбільший ядерний арсенал у світі — і хоче, щоб ви про це пам’ятали. У документі, надісланому НАТО, російський уряд прямо заявив, що буде «готовий застосувати весь арсенал сил і засобів, що є в його розпорядженні, включаючи ядерну зброю», для захисту своєї території.
Кремль стверджує, що реагує на загрози Калінінграду — російській ексклаві, що межує з Польщею та Литвою. 1 жовтня Володимир Путін особисто висловився з цього приводу, заявивши, що в разі нападу на Калінінград Росія застосує «усю зброю», якою володіє. Російський лідер визнав, що Франція та Велика Британія також мають ядерну зброю, але похвалився: «Щодо зброї, якою ми володіємо, нам немає рівних».
Були часи, коли такі погрози потрапляли б на перші шпальти світових ЗМІ. Але у Великій Британії більшу увагу привернули негаразди футбольного клубу «Манчестер Сіті», а Францію турбували заворушення серед школярів.
Деякі експерти з питань безпеки стурбовані тим, що Росія, посилаючись на нібито загрозу Калінінграду, може готувати ґрунт для військових дій на території НАТО. Однак попередження Путіна щодо ядерної зброї дедалі частіше ігноруються.
Причиною такої відносної байдужості є те, що він намагається використовувати свій ядерний арсенал для залякування Заходу з того часу, як у лютому 2022 року розпочав повномасштабне вторгнення в Україну. Ці погрози деякий час були ефективними. На початкових етапах війни США та їхні союзники дуже обережно ставилися до військової допомоги, яку надавали Україні — частково через побоювання, що війна може перерости в ядерне протистояння. Однак із плином часу стало очевидно, що табу на застосування ядерної зброї є дуже сильним. І Китай, і Індія попередили Росію, щоб вона не вдавалася до ядерної зброї, а США, як вважається, також погрожували безпосередньо втрутитися у війну, якщо Росія застосує ядерну зброю в Україні.
З часом ослаблення стримуючої сили російського ядерного арсеналу призвело до того, що західні союзники України стали набагато менш обережними щодо видів озброєння, які вони готові надати Києву. Танки, винищувачі та ракети великої дальності для ураження цілей на території Росії — все це, що колись було поза межами можливого, — тепер вже поставлено.
У 2025 році Україна також провела успішну атаку безпілотниками — операцію «Павутина» — на російський флот стратегічних ядерних бомбардувальників. Згідно з російською військовою доктриною, така атака виправдовувала ядерну відповідь. Але, знову ж таки, Росія не втілила свої ядерні погрози в життя.
Спостерігаючи за цими подіями, Роуз Готтемоллер, колишня заступниця генерального секретаря НАТО, дійшла висновку, що «ядерне стримування не працює». Держави, що володіють ядерною зброєю, такі як Росія, вважали, що саме володіння цією зброєю захистить їх від загрози нападу звичайними засобами. Але сталося не так.
Як зазначає Готтемоллер, провал російського ядерного стримування — не поодинокий випадок. Іран був готовий запускати балістичні ракети та безпілотники по Ізраїлю, навіть знаючи, що Ізраїль має ядерну зброю. Індія та Пакистан також завдавали ударів по території один одного, незважаючи на те, що обидві країни є ядерними державами.
Однак провал ядерного стримування є особливим ударом для Росії. Володіння найбільшим у світі ядерним арсеналом — це одне з небагатьох, що залишилося у країни як підстава для претензій на статус наддержави. Створення та утримання цього арсеналу також обходиться надзвичайно дорого.
Російські експерти продовжують гнівно висловлюватися та фантазувати про ядерні удари по Європі — ймовірно, за заохочення Кремля. Але ці висловлювання вже не стають новинами в Європі. Коли погрози лунають від самого Путіна, як це сталося минулого тижня, вони привертають більше уваги. Проте позиція НАТО щодо війни в Україні залишається незмінною.
Зменшення сили російських ядерних погроз — це переважно хороша новина. Але це також породжує низку нових проблем. По-перше, Росія шукатиме інші способи відновлення стримування. Посилення російської гібридної війни в Європі — включаючи саботаж, вбивства та вторгнення дронів — свідчить про прагнення Кремля знайти неядерні варіанти залякування європейських союзників України. Але гібридна війна створює власні ризики нещасних випадків та ескалації. Зростаюча готовність Росії атакувати цивільні об’єкти на території України — та посилення жорстокості бомбардувань Києва — свідчать про її пошук неядерних форм ескалації.
Друга велика небезпека полягає в тому, що провал ядерного стримування робить звичайну війну більш імовірною в Європі та в інших регіонах. За винятком Великої Британії та Франції, всі європейські члени НАТО перебувають під ядерним парасолькою США. Те саме стосується Японії та Південної Кореї у Східній Азії.
Якщо потенційні супротивники цих союзників США дійдуть висновку, що американська погроза застосувати ядерну зброю для їхнього захисту не є переконливою, вони можуть бути більш готовими розпочати звичайну війну. Дійсно, сама Росія зараз, можливо, менше побоюється розпочати конфлікт із НАТО.
Остання небезпека полягає в тому, що всі «навчаються на власному досвіді». З початку війни в Україні і Росія, і НАТО змушені були переглянути свої уявлення про те, як працює ядерне стримування. Табу на застосування ядерної зброї, безперечно, є дуже сильним. Але чи є воно абсолютним? Ніхто не може бути впевненим. Така невизначеність є небезпечною
