Через два тижні після початку наступу ЗСУ на Курщині російська армія так і не змогла повністю зупинити прорив. Українські війська не лише окопуються, але і розширюють територію під контролем, і підтягують резерви. Що вкрай важливо, вони, ймовірно, готують нову зону бойових дій, перерізаючи російські лінії постачання у Глушківському районі.
Одним із недоліків території, яку ЗСУ зуміли захопити в Курській області, була її клиноподібна форма. Ця ділянка з трьох боків оточена підконтрольною Росії зоною. Потенційно українцям це було невигідно, оскільки такий клин прострілювався артилерією з усіх трьох боків.
За два тижні боїв ЗСУ не поглибили прорив, але розширили його атаками з флангів. Тепер це вже не клин у російську територію, а досить широка зона вздовж кордону з Україною.
При цьому швидке просування, властиве для перших днів українського вторгнення в Курську область, змінилося наступом зі значно нижчими темпами.
Ділянку, яку наразі займає ЗСУ, визначити досить важко, перш за все, через туман війни — інформація з зони бойових дій або надходить із запізненням, або її важко верифікувати.
По-друге, не завжди присутність невеликого загону в селі означає контроль над ним — українські розвідувальні загони можуть заходити вглибину російської території, але це не означає, що вони його повністю контролюють.
19 серпня вранці у своєму зведенні міністерство оборони Росії назвало населені пункти Курської області, поблизу яких армія РФ завдавала ударів: Бірки, Богданівка, Вишнівка, Вікторівка, Косиця, Любимівка, Мілова, Снагість.
Довкола цих поселень ідуть бої, і точних даних про те, хто їх зараз контролює, немає. Згадка про них у зведенні російського міноборони підтверджує інформацію з українських джерел: під контролем України нині перебуває територія, що простягається від Бірків до околиць Кореневого (між ними майже 50 кілометрів) і сягає вглибину Мартинівки та Косиці (15 кілометрів до найближчої точки на кордоні).
За словами головнокомандувача Олександра Сирського, станом на 20 серпня Сили Оборони контролюють 93 населених пункти в Курській області РФ. Про це він заявив на Конгресі місцевих та регіональних влад при президентові України, який транслювали в ефірі телемарафону.
Напередодні 19 серпня президент Володимир Зеленський говорив про контроль над 92 населеними пунктами на площі у понад 1250 квадратних кілометрів у Курській області Росії.
У зведенні російського Міноборони також фігурують села Вишнівка, Снагість та Вікторівка. Бої біля цих населених пунктів показують, що ЗСУ прагнуть рухатися на захід уздовж кордону — з Суджанського району вглиб Глушківського.
Рух уздовж кордону зручний тим, що дозволяє не дуже розтягувати лінії постачання.
Важко сказати, що стало причиною зміни напрямку руху українських військ: з одного боку, ЗСУ вигідно розширювати територію, захищаючи фланги, з іншого — Росії вдалося досить швидко підвести резерви та зупинити український поступ углиб у розпал українського прориву.
Бої в районі села Мартинівки, наприклад, точаться з перших днів українського наступу. Воно розташоване всього за п'ять кілометрів від Суджі. Тобто просування вглиб території Росії зупинили досить швидко.
Причини розширення підконтрольної ЗСУ зони все ще невідомі. Це могло бути як результатом дій росіян, так і частиною заздалегідь підготовленого плану.
Три мости на Курщині
Глушківський район прилягає до українського кордону. Як наслідок, він уже оточений із трьох боків. Із заходу та півдня — територія української держави, а зі сходу — частини ЗСУ, які частково окупували сусідній Суджанський район Курської області.
Річка Сейм проходить через Глушківський район із заходу на схід і ділить його на дві нерівні частини — менша розташовується на північному березі, а більша на півдні прилягає до України.
Російські війська, які обороняють Глушковський район, отримували постачання трьома мостами через Сейм — у селищах Кариж, Званне та Глушкове. Ці мости — слабка ланка російської оборони, і по них уже були удари.
16 серпня українська авіація знищила раніше пошкоджений міст у Глушковому. Через два дні українці вдарили по другому мосту в Званному. Він не завалився, але важку бронетехніку по ньому перекидати, найімовірніше, вже неможливо.
Вранці 19 серпня з'явилися повідомлення про удар по третьому мосту, проте цю інформацію не підтвердили незалежні джерела. У будь-якому разі можна з великою впевненістю сказати, що ЗСУ намагатиметься завдати удару і по цьому мосту.
Якщо його розіб'ють, то постачання російських військ у Глушківському районі стане вкрай складним — понтонні переправи через річку можна швидко спорудити, але вони вразливі для ракетних та артилерійських ударів.
Позатим, російська армія вже будує переправи. Повідомлення про першу в районі села Глушкове з'явилося ще після руйнування мосту 16 серпня.
Другу переправу в тому ж районі помітили на супутникових фотографіях у неділю, 18 серпня. Але до вівторка на знімках її вже видно не було. Підтверджень того, що цю понтонну переправу знищили, немає, але й прибирати її росіянам теж беззмістовно.
При цьому російські безпілотники, очевидно, почали шукати пускові установки ракет GMLRS, якими Україна може обстрілювати мости і понтонні переправи.
Російські провоєнні блогери стверджують, що Росії вдалося знищити щонайменше одну установку HIMARS. Дослідницький проєкт Oryx, який за відкритими джерелами відстежує втрати Росії та України, включив цю втрату до списку знищених та пошкоджених HIMARS.
Ізоляція зони боїв у Курській області
Окрім ударів по мостах, як повідомляє російський військор Володимир Романов, ЗСУ використовують FPV-дрони на дорозі Е38.
Підтвердження цієї інформації з інших джерел немає, втім, про прагнення українців взяти цю дорогу хоча б під вогневий контроль говорили різні коментатори ще з початку наступу на Курську область. Про це, наприклад, російський канал "МИГ России" писав ще восьмого серпня.
Про поспіх будівництва росіянами оборонних споруд уздовж шосе Е38 повідомляв у своєму зведенні 14 серпня американський Інститут вивчення війни. У ньому говорилося, що окопи та протитанкові рови російські війська копали вже 12 серпня.
Це шосе проходить через міста Рильськ та Льгов, що розташовані у російському тилу. Хоча дорога досить далеко від лінії бойового зіткнення (наприклад, до села Мартинівка, де йдуть бої, від неї 42 км), але на цій ділянці вона пролягає майже паралельно з кордоном, її цілком можна вважати рокадною — такою, що йде вздовж лінії фронту і якою можна швидко та зручно перекидати підкріплення.
Українцям взяти дорогу під контроль не вдалося, бо Росія підтягнула резерви та зупинила просування українських військ углиб Курської області.
Проте саме собою це прагнення перерізати чи хоча б узяти під вогневий контроль рокадну дорогу (а також удари по мостах на Сеймі) схоже на те, що у західній військовій теорії називають "ізоляцією зони бойових дій".
Цей термін означає комплекс заходів, щоб не допустити постачання груп противника. В такий спосіб можна суттєво знизити її боєздатність.
Саме так ЗСУ вчинили восени 2022 року в Херсоні, коли після руйнування мостів у тилу Росія відвела війська з правого берега Дніпра на лівий.
Отже, удари по мостах через Сейм свідчать, що ЗСУ, ймовірно, ставляться до Глушківського району як до місця бойових дій.
Однак, чи збирається ЗСУ захоплювати його, поки що незрозуміло, хоча загальний рух українських сил в межах розширення окупованої території Курської області відбувається і в Глушківському районі.
У будь-якому разі Росії розуміють небезпеку такого розвитку подій, і цей район став одним із тих, звідки влада евакуювала місцевих жителів.
Перекидання військ під Курськ
Після несподівого удару в Курській області підготовленими групами, ЗСУ змогли досягти тактичного успіху.
Тепер, коли шок від першого удару минув, Росія намагається побудувати оборону в Курській області.
Про активне витіснення підрозділів ЗСУ зараз не йдеться, оскільки для цього росіянам, очевидно, довелося б знімати свої частини з інших ділянок фронту.
Судячи з того, як Росія збирає війська для оборони Курської області, послаблювати фронтові частини в Україні вона очевидно не хоче.
Тому в Курську область потрапляють не великі підрозділи, а радше їхні частини, які збирають із різних місць.
Російська незалежна преса повідомляла, що до Курської області терміново перекидають навіть такі досить екзотичні частини, як мотострілейцький полк Повітряно-космічних сил. Серед них багато частин із резервів групи "Північ", яка розташована у Білгородській області, що географічно поруч із місцями боїв під Курськом.
Як пише український військовий блогер Костянтин Машовець, Росія спрямовує на фронт до Курської області "п'ять-шість батальйонів" зі складу 14-го армійського корпусу.
Раніше повідомляли про перекидання під Курськ із Херсона підрозділів 810-ї та 155-ї бригад морської піхоти.
Проблема строковиків
Крім того, в російських соцмережах та незалежній пресі з'явилися повідомлення про те, що під Курськ перекидають солдатів-строковиків.
Як виявилося, строковиків залучають до бою в прикордонних районах, багато хто потрапив у полон, є й загиблі, щоправда, точну кількість поки що не називають.
Ця ситуація вже викликала резонанс, на який відреагував заступник начальника Головного військово-політичного управління Збройних сил Росії (і за сумісництвом командир чеченського загону "Ахмат") Апті Алаудінов.
Щоправда, він не заспокоїв тих, хто хвилювався про долю строковиків, а, навпаки, заявив, що "не треба з 18-річних строковиків-чоловіків робити дітей […] — це такий самий захисник батьківщини, як і ми".
Чи планують відправляти строковиків у бій, невідомо, але проблем у Курській області достатньо й у тих частин, що укомплектовані мобілізованими чи контрактниками.
Зібране з хати по нитці угрупування не може одразу стати повністю боєздатним — для злагодження треба час.
У Москві розуміють, якою великою проблемою може стати відсутність налагодженої взаємодії всередині угрупування, і тому створили Координаційну раду на рівні заступників міністрів оборони, керівників органів військового управління та представників Генштабу. Щоправда, збиратиметься вона раз на тиждень.
Україна також стягує до Курської області резерви. Раніше говорили, що в операції на російській території беруть участь частини 22-ї механізованої та 82-ї десантно-штурмової бригад ЗСУ та інші підрозділи.
Точних даних про чисельність українських та російських груп немає — ця інформація вкрита туманом війни.
Але в будь-якому разі перекинути резерви на нову ділянку фронту в Курській області ЗСУ легше — оскільки лінія фронту в Україні є великою дугою, ззовні якої Росія, всі українські логістичні маршрути значно коротші.
Хоча ЗСУ і знизили темп наступу, спроба руйнування мостів виглядає як заявка на його продовження у Глушківському районі.
Чи вистачить у них на це сил, сказати важко, але у будь-якому разі російські війська, які там протистоять українцям, не виглядають такою самою боєздатною силою, як на інших ділянках.
Павло Аксьонов, BBC
