Не знаю, може, це мені одному муляє, що ж кожної праски несуться «звабливі пропозиції» від «пінапів», «фавбетів», «султанів» та іншої нечисті. Попри законодавчу заборону, вони лізуть з усіх щілин, доводячи, що жоден закон їм – не указ.
Я вже задовбався блокувати їхні безкінечні дзвінки, якими вони заманюють на свої сайти, де тебе чекають фріспіни та джекпоти. Я не гравець, але ці дзвінки мене дратують своєю кількістю. Але ж вони дзвонять не тільки мені – мало кому вдалося уникнути спілкування з їхніми нав’язливими операторами. Значить, таких колцентрів по країні – мінімум сотні, і можна тільки уявити, скільки все це свято коштує. А якщо додати всюдисущу рекламу цих казино, яка є на кожному квадратному сантиметрі більшості інтернет-сайтів та у всіх рекламах на радіо, то можна припустити, що на це йдуть мільярди.
А чиї це мільярди? Це останні копійки, витягнуті з кишень найбідніших, найбільш вразливих категорій українців. Підлітків, чия нестійка психіка не дозволяє їм критично оцінити ситуацію, і вони йдуть за оманливо легким заробітком. Лудоманів, які підсіли на азартні ігри, як наркотик, і ладні винести з дому все, продати квартиру та машину у гонитві за примарним виграшем. Військових, які таким чином скидають стрес, постійно знаходячись на рані життя та смерті. Людей, які сподіваються на фортуну, щоб виправити своє погане фінансове становище. Адже доросла притомна людина у нормальному психічному стані не піде на сайт крутити рулетку або «однорукого джека», просаджуючи останні гроші.
Особливий цинізм ігорних операторів у тому, що вони націлені на ще одну вразливу категорію українців – тих, хто постійно перебуває у стресі і шукає бодай якоїсь розради. Ні для кого не секрет, що ігорні оператори таргетують рекламу саме на регіони бойових дій. І не лише тому, що сподіваються залізти до кишень військовослужбовців. Знову ж таки, не секрет, що чи не кожен другий ігорний оператор в Україні має російське коріння. Знаючи любов російських спецслужб до гібридних методів впливу, доречним є припущення, що мова йде саме про централізовану, розгалужену спецоперацію. В результаті якої можна вбити двох зайців: і заробити, витягнувши останнє в українців, і провести спецоперацію із морального розбещення військовослужбовців. А заодно й отримати їхні персональні дані – ця інформація також безцінна для російських спецслужб.
Ми пам’ятаємо Павла Петриченка, який бив тривогу і вимагав від влади негайного обмеження ігорної індустрії, особливо, її вплив на військових. Але Павло загинув, і заборона хоч і була введена, але, як бачимо, лише на папері. В якості сумнівного виправдання оператори азартних ігор наводять цифри, які вони заплатили до бюджету або задонатили ЗСУ. Задонатив мільйон чи десять і спокійно тягнеш... мільярди з кишені військових. Після чого розміщаєш повідомлення про свої донати і тішишся. Але це все нікчемні речі на тлі сум, які витягують з українців. Добре, якщо донатять хоч би 2-3% від тих фантастичних оборотів, які вони заробляють на українцях.
Але останнім часом «ігорники» так знахабніли, що мало не у відкриту скуповують чиновників та правоохоронців. Ситуація комічна, але чомусь сміятися не хочеться. Тому що згодом ми бачимо, як заступник Генпрокурора чи перший заступник Голови ДБР купують елітні квартири на гроші, які не можуть пояснити. Так нещодавно у медіа була опублікована грамота, яку оператор Favbet нібито вручив прокурору Офісу генпрокурора Артему Бояренку. Це з’явилося на кількох майданчиках – хтось передрукував, хтось потім частково видалив. І я, щиро кажучи, теж не дуже б повірив у цю історію, якби не побачив у ЗМІ цілу хвилю «відбілюючих» статей і блогів на цю тему. Мовляв, а що тут такого, що легальний бізнес таким чином віддячує чесним правоохоронцям, відзначає їхню професійну роботу. Це ж краще, ніж кеш у спортивних сумках носити. Хоча чому дивуватися? У нас гвалтивник став депутатом ВР, прийдя до парламенту у складі «слуг народу». Тому, тренд не дивний.
Тож, таки було? Якщо так, то у мене питання – до прокуратури і до Фавбету: а шо, так можна було? Якщо так, то навіть з моєю фантазією мені важко уявити, яким буде наступний етап.
Спочатку грамоти, а потім – що? Офіційні зарплати, які прокурори отримуватимуть не лише на основному місці роботи, але й від «вдячного бізнесу?». І піарники потім напишуть, що це теж цілком ОК, бо у нас же у бюджеті коштів бракує, щоб забезпечити гідні зарплати таким от чесним правоохоронцям. Чи скажуть, що це елемент «общипування гуся», до якого схильний Гетманцев? Общипують, як можуть, а посади дають великі можливості. Це ми до таких відносин переходимо? Тоді це треш.
