Поки суспільство живе фронтом, блекаутами й виживанням громад, 26 грудня 2025 року уряд ухвалив документ, який тихо, без дискусії, переписує правила доступу до ліків у державних і комунальних лікарнях. Постанова КМУ №1802 набирає чинності через два місяці після опублікування (в публічних джерелах фіксується дата 3 березня 2026 року).
Її суть — проста, як кувалда: в аптеках, розміщених у приміщеннях державних/комунальних лікувально-профілактичних закладів, дозволено продавати лише ліки з “топ-3 найдешевших” у Національному каталозі цін серед аналогів з тим самим складом/дозуванням/формою.
Це подають як “доступність”. Насправді це — адміністративна заборона вибору для пацієнта саме там, де він найбільш уразливий: у стаціонарі.
У чому суть «Правила трьох»?
Постанова №1802 вводить безпрецедентне обмеження для аптек, що орендують приміщення в державних та комунальних медичних закладах. Відтепер їм заборонено продавати будь-які лікарські засоби, роздрібна ціна яких вища за три найнижчі позиції в Національному каталозі (серед препаратів з однією діючою речовиною — МНН).
Простими словами: держава вирішила, що в стінах лікарні має продаватися тільки «економ-клас». Уявіть ситуацію: ви в реанімації. Вам потрібен критично важливий антибіотик або препарат для розрідження крові. Ви звикли до перевіреного європейського бренду, якому довіряєте. Ваш лікар теж довіряє саме йому. Родичі біжать в аптеку на першому поверсі. А там їм кажуть: — У нас є цей препарат на складі. Він легальний, якісний, з сертифікатом. Але продати ми вам його не можемо. Кабмін заборонив. Беріть ось цей індійський за 50 гривень або нічого.
Це не боротьба з цінами. Це створення резервації для хворих, де право вибору скасовано адміністративним наказом.
Міф про «однакові таблетки» та загроза життю
Головний аргумент чиновників — «навіщо платити більше, якщо діюча речовина однакова?». Це демонструє кричущу некомпетентність авторів постанови.
У фармації існує прірва між поняттями «хімічна еквівалентність» (однакова формула на папері) та «терапевтична еквівалентність» (однаковий лікувальний ефект). Чому найдешевший препарат із «топ-3» може не спрацювати?
1. Брудна субстанція: Щоб дати найнижчу ціну, виробник купує активну речовину (API) найнижчого ступеня очистки. Токсичні домішки залишаються і б'ють по печінці хворого, якому і так погано.
2. Технологія пресування: У дешевій таблетці діюча речовина може просто не вивільнитися в організмі («транзитна таблетка»), або вивільнитися занадто швидко, викликавши передозування.
3. Індивідуальна реакція: Пацієнт може мати алергію на дешевий барвник чи наповнювач.
Примушуючи лікарняні аптеки торгувати лише «сміттям» (бо якісний продукт апріорі не може коштувати копійки), держава прирікає пацієнтів на терапевтичну невдачу. У стаціонарі це часто означає смерть або інвалідність.
Економіка «Гонки на дно» (Race to the Bottom)
Антимонопольний комітет України мав би вже відкривати справу, адже Постанова №1802 знищує саму суть конкуренції.
Замість конкуренції якістю та ефективністю, уряд запустив змагання «хто зробить гірше і дешевше». Щоб потрапити в дозволений «топ-3» і отримати доступ до полиці в лікарні, виробник мусить різати собівартість по живому:
• Відмовитися від стандартів GMP (Належна виробнича практика).
• Скоротити лабораторії контролю якості.
• Використовувати найдешевшу упаковку.
Сумлінні українські та іноземні заводи, які інвестували мільйони в якість, автоматично викидаються з ринку. Вони не можуть конкурувати ціною з «гаражним цехом». Внаслідок цього державні лікарні перетворяться на звалище неліквіду, куди нормальні виробники навіть не будуть потикатися.
Знищення лікарняних аптек як класу
Давайте подивимось на економіку аптеки. Аптека в лікарні платить оренду (часто це аукціони Prozorro з шаленими ставками). Вона платить зарплату провізорам, податки, комуналку. Прибуток аптеки формується з націнки. Якщо заборонити продавати середній та дорогий сегмент (де є маржа) і залишити тільки три копійчані позиції, аптека стане глибоко збитковою.
Що станеться далі?
1. Великі системні мережі, які дбають про репутацію і стандарти, підуть з лікарень.
2. На їхнє місце прийдуть або «одноденки», або приміщення просто спорожніють.
3. По факту: у лікарні взагалі не буде аптеки.
Пацієнт із крапельницею, інфарктник, породілля, людина на милицях — усі вони будуть змушені йти (або посилати родичів) у комерційні аптеки за межі лікарні, де немає цих ідіотських обмежень. Ось вона — «доступність» від Кабміну: в дощ, сніг і тривогу бігти через дорогу, бо в холі лікарні аптеку закрили «реформатори».
Правовий нігілізм та дискримінація
З юридичної точки зору, Постанова №1802 — це правовий чорнобиль.
1. Порушення ієрархії актів: Постанова КМУ — це підзаконний акт. Вона не може обмежувати права, надані Законами України («Про лікарські засоби», Цивільний кодекс). Закон не дозволяє обмежувати роздрібну торгівлю легальним товаром за ціновою ознакою (якщо це не бюджетні закупівлі). Але уряд вирішив, що він вищий за Закон.
2. Дискримінація бізнесу: Чому аптека всередині лікарні має менше прав, ніж аптека навпроти лікарні? Обидві мають ліцензію. Обидві продають легальний товар. Це грубе порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
3. Втручання у приватне життя: Держава має право регулювати, що купується за бюджетні кошти. Але держава не має права вказувати мені, який препарат я можу купити за власні гроші.
Корупційний фактор: Хто крутить каталогом?
Хто вирішує, які саме три препарати є «обраними» сьогодні? Національний каталог цін. Це база даних, якою керують чиновники. Це відкриває безмежний простір для маніпуляцій:
Штучний демпінг: Виробник «Х» на один день знижує ціну на копійку, щоб зайти в топ-3 і вибити конкурента з лікарні. Конкурент змушений вивозити товар. Наступного дня ціна змінюється або товар зникає.
Ручне управління: Доступ до пацієнта тепер залежить не від лікаря і не від якості ліків, а від швидкості оновлення Excel-таблички в міністерстві.
Висновок:
Постанова №1802 — це велика стратегічна помилка, вона не знижує ціни — вона знищує вибір. Вона не покращує доступність — вона ліквідує інфраструктуру. Вона не допомагає пацієнтам — вона заганяє їх у глухий кут.
Уряд намагається лікувати перелом кінцівки шляхом її ампутації. Якщо цю постанову не скасувати негайно, ми отримаємо:
1. Сплеск ускладнень і смертності через лікування неефективними препаратами.
2. Закриття аптек у державних лікарнях.
3. Розквіт тіньового ринку («продайте нормальне з-під поли»).
Законодавча модель Нацкаталогу цін передбачає “гарантію мінімуму”: аптеки (усіх форм власності) зобов’язані мати в наявності хоча б один препарат із трьох найбільш економічно вигідних цін, якщо продають аналог за тим самим МНН/формою/дозуванням — тобто держава забезпечує доступність, але не скасовує вибір. Постанова №1802 робить інше: в лікарняних аптеках вводиться режим “виключно топ-3”, перетворюючи гарантію доступності на заборону альтернатив навіть тоді, коли пацієнт хоче купити їх за власні гроші.
Експерименти над людьми під час війни — це занадто висока ціна за імітацію реформ. Постанова №1802 має бути скасована. Крапка.
