Огидно, нестерпно, злочинно…
Не кваптеся з оцінками, - вона може виглядати зовсім по-іншому: гламурно, фривольно і барвисто. До прикладу, так, як подали в телеефірі на олігархічному (!) "1+1" у черговому інтерв'ю ексактора розважального жанру, чинного президента України Володимира Зеленського. Невимушені пози, - що гостя, що ведучої – Наталії Мосійчук, - претендентки чи на лаври "українського Ларі Кінґа", чи малоросійської копії кремлівської пропагандистки Ольґі Скабєєвої.
Але головне – суть. Як і решта відосиків Зе!, - вона майже неприкрита фіговими листочками пристойності чи принаймні якоїсь подоби цього невластивого вчорашньому блазню відчуття. Я сподіваюся, що головною метою цього діалогу (якщо можна назвати діалогом розмову з наперед визначеними запитаннями і відповідями, написаними в Офісі президента) було відчайдушне намагання Зеленського "відмазатися" від очевидного факту державної зради, надати йому рис неабиякого дипломатичного маневру задля "репутації України".
Але, як завжди у криворукого, вийшло з точністю до навпаки. Результатом "сповіді", яка реально скидалася на сеанс самовикриття, стала по суті явка з повинною. А ще залишилося нав'язливе відчуття того, що Зеленський досі не усвідомив, як ним маніпулюють, аби прикрити інших персонажів дикої історії під назвою "справа ваґнерівців".
Річ у тому, що перед Зе!Кварталом невблаганно бовваніє липнева перспектива справжнього викриття. Христо Грозєв – керівник групи журналістів з Bellingcat, які займалися цією безпрецедентною зрадою українських високопосадовців, заявив, що не має наміру надалі зволікати з прем'єрою фільму-розслідування. Він вийде на платформі Netflix до річниці того "таємничого" дзвінка з Банкової, після якого кількамісячні зусилля українських та західних спецслужб, покладені задля затримання найманців з ПВК "Ваґнер" пішли, м'яко кажучи, коту під хвіст. І ота річниця, за іронією долі, збігається із запланованим візитом нашого "лідера" до Вашингтона. Де Зеленському доведеться пояснювати дуже багато речей, проговорених з Джо Байденом по телефону. Згодом відлуння цієї розмови з Києва не надто гармоніювало з гучним статусом "стратегічних партнерів".
Тому Зе! хтось настійно порадив зіграти на випередження і взяти на себе сумнівну роль рятівника одіозних персонажів з власного оточення. Особливо Єрмака, цього, з одного боку, випадкового і нелегітимного персонажа, який сам проголосив себе ледь не віце-президентом. З іншого, - неприхованого "смотрящого" на Банковій від спаринг-партнера з Кремля Дмітрія Козака та відповідних російських спецслужб. Ще рік тому, коли скандал з "ваґнерівцями" тільки ставав світовою сенсацією, саме на Єрмака впали підозри у прямому дзвінку у Кремль з інформацією про міжнародну спецоперацію із затримання найманців у Києві. Тепер він філігранно викрутився завдяки довгому язикові Зеленського і його не надто втямливим мізкам. Ми почули, по суті, зізнання у державній зраді: "Коли ваґнерівці були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, я попросив його, я його попередив, що готовий передати йому всю інформацію щодо цих людей, там були прізвища, ми розуміли, хто це такі. Тим не менш, він сказав мені по телефону: "Я розумію, дорогий Володимире Олександровичу, я не підведу, все буде нормально, я розберусь". Я був впевнений, що він передасть нам цих вбивць. Але потім відбулось те, що відбулось". А далі ми почули якусь дивну, притягнуту за вуха паралель із затриманням у Мінському аеропорту білоруського опозиціонера Романа Протасєвіча: "Ми з вами бачили, що було в Білорусі, як посадили літак, чим це закінчилось, чим закінчуються такі спецоперації тієї чи іншої країни. Тож, це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ця ситуація, ідея цієї операції була інших країн, точно не України, і те, що Україну максимально затягували в це питання – це правда".
Зеленський, мабуть, таки розуміє, що його версія шита білими нитками і що тільки наївний може сприйняти її за чисту монету. Бо ж усі пам'ятають, кого мали затримати у Борисполі того минулорічного липня. Серед потенційних заарештованих були учасники збиття "Боїнґа" МН-17, знищення Іл-76 в Луганському аеропорту та АН-26 поблизу Луганська. І слова президента, що це "точно не Україна", якось не корелюються з учасниками таємної наради на Банковій, де обговорювалися останні деталі майбутньої операції. Їх небагато, і, сподіваюся, на майбутньому судовому процесі вони не мовчатимуть. Принаймні вже ексначальник ГУР МО Василь Бурба, перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький, перший заступник секретаря РНБО - глава комітету з розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОП з питань оборони Роман Машовець. Бо всі вони, окрім Єрмака, тоді наполягали на завершенні початого у Мінську…
Після таких зізнань, а ще самого факту розмови Зеленського, з дозволу сказати, журналісткою "коломойського" телеканалу (це після галасу на весь світ про "безжальну боротьбу з олігархами"!), стає зрозумілішою мета ще одного вибрику Банкової і її "слуг". Йдеться про поданий провладними нардепами законопроєкт 5672 "Про внесення змін до Кримінального кодексу". Цим документом Зеленському хочуть надати право "приймати політико-правове рішення як виключно кримінально-правову дію". Для розуміння – право визначати, кого садити, а кого ні. В умовах слухняного парламенту, який обрали після антиконституційного розгону попереднього, матимемо ще й таке "правосуддя". Точніше, творчу інтерпретацію "тройок" часів Сталіна в одній особі.
Тепер, сподіваюся, зрозуміло, як насправді виглядає державна зрада…
