Народні обряди уславлення новонародженого Сонця виникли, на думку дослідників, ще у праарійські часи. Тому й знаходимо безліч спільних мотивів української містерії Різдва Світла з давньоіндійськими піснями-славами Ріґведи — найдавнішого Святого Письма на землі.
Стародавній календар слов'ян-язичників був зорієнтований на річний цикл Сонця, віхами для якого слугували дні сонцестояння (сонцевороту) і рівнодення. Свято Різдва якраз відзначалося у день зимового сонцевороту і присвячувалося Богові-Творцеві. Таким Богом для наших предків був Сварог.
«Свароже! Ти, що сотворив світло, ти єсть Бог світла, і Бог Прави, Яви і Нави, – се бо маємо їх во істину. І єсть ця істина наша, що переможе темну силу і виведе нас до блага» (Велесова Книга).
Перша офіційна згадка про народження Ісуса Христа з’явилася у церковній літературі лише в 742 році н.е. В Україну ж це свято прийшло ще пізніше, після офіційного прийняття християнства Київською Руссю у 988 році. Проте у народі аж до середини XVIII ст. співіснували дві релігійні системи – народна (язичницька) і державна (християнська).
Християнська церква докладала багато зусиль аби позбутися «поганських» обрядів, і приурочила до цих днів святкування Різдва Христового, започаткувавши тим самим двовір'я.
У процесі свого становлення християнські свята поступово витісняли давні язичницькі, проте обряди та звичаї наших предків залишилися і до сьогодні.
Святвечір, багата кутя
У різних регіонах Україні Різдво відзначають по-своєму, однак скрізь на Святвечір (6 січня) готують першу кутю. Її ще називають багатою, бо крім неї колись готували щонайменше одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар.
Кутя й дотепер традиційно готується з пшеничного чи ячмінного зерна або рису. До звареного збіжжя додається мед, товчений мак, волоські горіхи або ж родзинки.
У давнину після того, як кутю урочисто ставили на покуті у кубельці сіна, (у пам’ять про те, що Діва Марія народила Сина Божого у яслах), а на небосхилі з’являлася перша зірка, вся родина сідала до столу.
За давньою язичницькою традицією спочатку господар пропонував пом’янути покійників, після цього молилися за нині сущих членів родини, а вже тоді починали вечеряти.
7 січня вже закінчується 40-денний Пилипівський піст, а отже можна вживати скоромні страви. Колись до цього свята у селах кололи свиней, щоб було з чим після обіду йти у гості.
До обіду ходити у гості заборонялося, особливо жінкам. Вважалося, якщо жінка зранку на Різдво перший гість — весь рік буде нещасливим. Також цього дня намагалися не брати в борг, щоб не жебракувати протягом всього року.
Як колядували
Молодь різдвяної ночі починала колядувати. Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, що також походять з глибокої давнини. Колись вони були приурочені до найголовнішого свята у році — Різдва Божича, що відзначалося протягом 12 днів.
Святвечір ще називалося святом Коляди, або Коротуна. Вважалося, що змій Коротун з'їдав Сонце. Всесильна богиня Коляда в Дніпрових водах народжувала нове Сонце — маленького Божича. І намагаючись захистити його, наші предки проганяли Коротуна, який хотів з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження Божича, співаючи «Ой, радуйся, Земле, радуйся, ясен Світ народився”.
Зображення Сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили у двір, будили господарів і співали його родині величальні пісні про Сонце, Місяць та зорі. Молодь колядувала групами, де обов’язково мав бути «отаман», «звіздар», «міхоноша» та «ряжені».
Колядками, за традицією вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, синів та дочок. Віншувальників господарі обдаровували грошима та продуктами.
Ця традиція збереглася і до сьогодні. Однак з появою християнської релігії, обряд колядування приурочили до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, а у старих замінили слова, зокрема, «Ясен Світ» на «Син Божий».
Основні колядки, що набули великої популярності в народі це: «Бог предвічний народився», «Нова радість стала», «Нині Рождество», «У Віфлеємі нині новина», «Дивная новина», «Небо і земля», «Возвеселімося», «Темненькая нічка», «Ой, сталася нам новина», «Бог ся рождає».
Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч», «Нова радість стала» та інші). За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та інші.
Традиції колядування сьогодні мало чим відрізняються від давніх. Колядники, як і колись, просять дозволу колядувати, а після згоди господарів виконують колядки і між ними кроткі віншованки. Наприкінці вистави здебільшого виконуються віншування, що прославляють народження Христа.
Колядки мають світський і релігійний характер. Наприклад:
Коляда! Коляда! Дайте, бабо, пирога!
Як не дасте пирога – візьму вола за рога
Та виведу за поріг, і викручу правий ріг,
Буду рогом трубити, а воликом робити.
Або ж:
Ми принесли новини з чужої сторони:
Діва Сина породила і на сіно положила,
Троє царів приходили, Йому дари приносили:
Ладан, миро і кадило, щоб ся всім нам добре жило,
І ви нині веселіться, Христу – Богу поклоніться!
Звичаї пращурів
Багата обрядова складова цього свята, що залишалася протягом століть, не зважаючи на заборони церковників, а потім і радянських атеїстів — не дозволила забути про первісні народні (язичницькі) звичаї і традиції.
Колись люди вірили, що на Святій вечері незримо присутні душі померлих родичів, а по землі вештаються відьми.
Витівки нечистої сили у ніч перед Різдвом досягають апогею. І тому на Святвечір у народі практикували цілий ряд захисних обрядів і процедур.
Зокрема, від Різдва і до Йордану (19 січня) всі господарські роботи, за винятком приготування їжі для себе та тварин, вважали гріховними.
У перші три дні свят, починаючи від Різдва, навіть їжі не готували. На Святвечір і Різдво не лаялися, не сперечалися, не карали дітей та живність.
До Різдва намагалися повернути всі борги та простити всі кривди.
Попри це дівчата ворожили на суджених, а старші люди на довге життя, погоду та майбутній врожай.
Зокрема, колись підмічали: «Якщо на багату кутю ожеледь на деревах – вродять горіхи і садовина, сніг іде – на мокре літо і дорід зернових».
До «різдвяних святок» належить ціла плеяда свят: Коляда (або Святвечір), Свято народження сонця (або Різдво Христове ), Свято Богородиці, Новий рік (Маланки або св. Василія Великого), Водохреща (або Богоявлення).
ridna.ua
