WSJ: Після перегляду кадрів російських авіаударів українськими містами пізно ввечері 11 липня президент Трамп Фрідріху Мерцю, щоб висловити невдоволення наступом путіна.
За словами оточення американського президента, Мерц був здивований, але швидко зрозумів, що Трамп втратив терпіння до путіна.
Трамп сказав, що тепер готовий прийняти пропозицію, яку Мерц зробив на кілька днів раніше — використовувати німецькі кошти для закупівлі американської зброї для України, повідомили два чиновники Білого дома.
А тепер перекладаю на мову Трампа:
«Брате Володимире, всі ми не вільні у своєму виборі.
Ти мені друг, але вибір виборця дорожчий. Ти хочеш чверть, половину і навіть всю Україну, і ти у своєму праві. Але візьми це так, щоб мій народ не нервував. Тобто не треба підривати Київ, не треба жахати простий народ України. Тому що жодному простому народові у світі таке не сподобається. І навіть моя Меланья іноді дивиться телевізор, що вже говорити про інших. Мій народ, коли бачить це варварство, вимагає від мене дій. А народу, особливо коли з ним моя Меланья, відмовити не можу. Тому доведеться мені, брате, тебе окоротити, незважаючи на те, що логіка твоя мені як нікому зрозуміла».
Біда у тому, що Трамп вважає путіна своїм другом. В уявленні Трампа, якщо в нього хороші особисті стосунки з главою іноземної держави, значить і між країнами все гаразд. Але путін не сприймає Трампа так само. Він бачить у ньому легку добичу — і це неодноразово доводив з моменту інавгурації. Саме в цьому полягає одна з головних проблем: Трампу складно зрозуміти стратегічні аспекти російського вторгнення. Він просто не мислить такими категоріями. Для нього все зводиться до особистої симпатії — раз друг, значить не відмовить.
Кремлівський ботокс міг на цих струнах грати й далі, але він захотів більшого. Проте, коли весь світ після чергової "чудової розмови" американського президента з путіним бачить зруйновані дома у Києві, Трамп, щоб остаточно не виглядати клоуном, повинен якось реагувати. Сцепивши зуби, але реагувати. Ось тобі, Володимире, 50 днів - це "останній" мій тобі подарунок. Дружба дружбою, але й міру треба знати...
