"ЯКА ГОЛОВНА СТРАТЕГІЯ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА?" - Александр Гончаров

"ЯКА ГОЛОВНА СТРАТЕГІЯ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА?" - Александр Гончаров

Це продовжувати чекати на нові транші фінансової допомоги країн Західного блоку, нічого не змінюючи в національній економічній політиці в умовах найруйнівнішої війни. Безумовно, для нашого суспільства – це хибна та вкрай небезпечна стратегія. Хоча потенціал України є дуже високим (українська оборонна промисловість може виготовити озброєння на 18 млрд дол США у поточному 2024 році).

Однак і самі наші люди з дивовижним терпінням продовжують чекати, коли ж у державі з'явиться розумна економічна політика, яка зможе реалізувати цей потенціал. Чи дочекаються? Адже зараз, як зазначив сам Денис Шмигаль: «Через російську агресію на мою країну втрачено 30% нашої економіки, майже 20% нашої території. Ми втратили 3,5 млн робочих місць».

Так, лише лінивий не критикував Шмигаля за відсутність підтримки українського ВПК, а також малого та середнього бізнесу в умовах війни. Кабмін намагався щось робити, але його рішення були неефективними та несвоєчасними. Тому досі в українській економіці структурний дисбаланс, який можна називати по-різному, — незбалансованість платіжних балансів, високий рівень боргового плеча тощо. Держборг взагалі досяг рекордних значень, безробіття таке ж високе, рівні капітальних інвестицій і ділової активності дуже-дуже низькі.

Зрештою, США та ЄС більше не мають бюджетних можливостей просто так давати нам у кредит; грошей не буде, якщо не почнемо проводити реальні реформи в оборонній промисловості та вести справжню боротьбу з корупцією, а без підтримки Заходу – це катастрофа. На підтвердження цього заступник міністра економіки України Качка чесно визнав, що половина нашого держбюджету дотується Заходом, перехід на фінансове самозабезпечення в майбутньому стане вкрай складним.

І що робити в цій ситуації? Наразі Кабміну потрібно оперативно приймати нову Інвестиційну стратегію, в якій фокус – щоб по максимуму запрацювали українська оборонка та національний ринок спільного інвестування. Більш того, вивчивши досвід різних країн, дійшов такого висновку: вкладення у ВПК стимулюють розвиток освіти, науки та медицини, а також створюють важливий бюджетний імпульс. Тож витрати на оборонку в Україні можна і треба значно збільшувати.

Панове у Кабміні, якщо треба допомогти, навчити, підказати, дати цікаві ідеї, будь ласка, звертайтеся. Чи й надалі нам треба лише терпіти? А українським підприємцям продовжувати розповзатися світом у пошуках кращої долі?