Це таке місце, де завдяки ландшафтам і потокам повітря можуть досить часто утворюватися торнадо. Зробити з цим нічого не можна. Взагалі.
Торнадо утворюється максимально внєзапно, про нього не попереджає розвідка і дуже відносно – метеорологи. Типу там за годинку до. Швидкість руху вихору тим часом може сягати до 200км/год, напрямок рандомний, воронка до 5 км. Там бували смерчі, які за 3 години проходили відстань до 400 км і вбивали сотні людей та десятки тисяч залишали бездомними і пораненими.
Дійсно руйнівних торнадо в штаті, де я була, не було вже 2 покоління, ніхто не пам’ятає, як це і що це означає, а світ з того часу невпізнавано змінився – технології, транспорт, методи спорудження будинків, все.
Але кожен знає, що робити в випадку торнадо. Тому що ця інформація повторюється, оновлюється і транслюється так часто в таких різноманітних каналах, що ви її не уникните, навіть якщо ви Катя Бабкіна з України, не дивитеся телевізор і не купили собі американську сімкартку. Тим більше нема таких, хто думає – ай, та це булшит, такого бути не може, перечекаю.
Всі, всі, всі знають, куди їм іти, якщо вони отримують повідомлення про наближення торнадо, скільки часу вони мають (мало), що брати з собою, чого не робити звідки і куди їх заберуть та де розмістять в залежності від напрямку/місця лиха, яка приорітетність евакуації і хто за це відповідальний.
Як не дивно, це не породжує паніки. Ніхто не тікає з міста і з цілих чотирьох штатів, бо там буває торнадо і це гемор, небезпека і в будь-який момент все твоє майно і всі твої надбання може просто звіяти вітром в самому прямому сенсі цих слів. Навпаки, це породжує спокій і організовану готовність взаємодіяти з метою ефективного забезпечення безпеки максимальної кількості людей.
Одного разу я потрапила в ситуацію, коли потужний смерч почав зароджуватися десь в полях за 50 км від міста. Я була в торговому центрі. Всіх людей з торгового центру зразу зібрали в найбезпечнішому місці (супермаркет в підвалі), спитали чи залишилися люди чи тварини замкнені в авто на парковці, попередили що всюди камери і красти продукти не треба, сказали, який подальший план дій, коли буде визначено силу смерчу, яка приорітетність, коли прибудуть і кого куди повезуть. Ніхто не кричав, що це зрада, не сміявся з тих, кому страшно, не вимахував прутнем і не казав, що нам не страшне це ваше торнадо, бо правда, сила і світ на нашому боці. Всі просто зробили те, що мусили.
Через пів години, коли смерч вщух, не сформувавшись, всіх відпустили далі по своїх справах, нагадавши перевірити, чи не прихопили вони часом випадково нічого з супермаркету. От і вся історія.
Після того, як Washington Post процитували мій пост в фейсбуці, начастіше мене запитували – ну і як, по вашому, влада мала підготувати населення до наступу Росії?
Відповідаю: влада мала офіційно та масово, в тому числі по телевізору (а не в чиємусь твіттері і не лише в незалежних медіа, де кожен має право сказати, що хоче) сказати: Висока імовірність наступу росії та військових дій на території України в січні-лютому-березні 2022. Якщо наступ розпочнеться, ви отримаєте повідомлення про те, що місце вашого перебування знаходиться на шляху наступу/в зоні потенційних військових дій/в місці, де висока небезпека бомбардувань. Тоді вам треба впродовж N годин зібратися, взяти з собою лише ХХХ, ХХХ, ХХХ та вирушити до ХХХ, звідки вас ХХХ транспортом доставлять в ХХХ та допоможуть розміститися в умовах безпеки та мінімальних зручностей. Якщо ви цього не зробите, вас катуватимуть, зґвалтують, а потім уб’ють, а перед тим ви побачите, як це зробили з вашими дітьми.
Ну, і ще приорітетність груп населення і контакти відповідальних за евакуацію в кожному районі.
І повторювати це стільки разів, скільки потрібно, щоби людей, які відмовилися виїхати, не знали, не думали, не вірили – не залишилося. Щоби в Маріуполі, Херсоні, Гостомелі, Бучі, Ірпені тощо не було взагалі цивільних, коли туди підійшли російські війська, а тим більше породіль чи мешканців дитячих будинків. І щоби завдяки цьому українська армія не була обмежена в діях.
І, звичайно, влада одразу ж мала підготувати; не здійснити евакуацію наперед, а підготувати її логістику так, щоб звідки би не надійшло лихо, не було ефекту паніки, заторів, перекритих виїздів з території і котлів, і мирне населення встигли вивезти спільними зусиллями.
Нема на це двох точок зору, сорі.
А під час торнадо, щоби ви знали, дуже красиве і страшне смарагдове світло лиється з неба. Я думала, я нічого страшнішого в житті не побачу, але після 24 лютого я більше так не думаю.
