- У нас тут включились всі... Можна книжку писати. Коли люди вставали, копали окопи разом з солдатами. Коли солдат не встигав засісти в окопі, зайняти оборонну позицію - вже волонтери привозили йому їжу. Ресторани годували. Звичайні люди привозили носки, труси чистенькі...
Коли вже росіяни взяли Миколаїв в напівкільце, я розумів, що перше, що вони зроблять - це положать наш зв'язок та наше світло. І Кім зробив стрім, щоб на кожному перехресті були шини, які можна буде підпалити. У нас вже на той час були створені противотанкові групи, але ми не знали, з якої сторони росіяни підуть на нас. Росіяни були з різних боків міста, і наших резервних груп на всі напрямки не вистачало. Тому (в мене мурахи по шкірі від спогадів) буквально за чотири години... Коли діти, жінки... Пакують ці пляшки з запальною сумішшю, тягнуть ті колеса... Об'їжджаючи Миколаїв (такий був день, трошки моросило, було холодно), я побачив молодого хлопчика. Худенький, стоїть з тією пляшкою, запальничкою, стоїть - труситься.
- Товарищ генерал, я оце так переживаю...
- Чого ти, - кажу, - трусишся?
- Я ніколи не бачив танка. Мене ось люди попросили. На мені така відповідальність. А я оце не знаю - як побачу танк, чи зможу я його підпалити... Чи я докину ту бутилку...
Я кажу, послухай. Твоя задача - підпалити оцю кучу резини. Щоб вдень - це стовп дима, а вночі - це світло. У нас є підготовлені люди, вони приїдуть і зроблять свою роботу.
Він видихнув:
- хух, а я ось тут стою і переживаю...
***
З величезною повагою та подякою до генерала Марченка, хочу все ж таки зазначити. Шановний генерале! Ті, про кого ви сказали - це не "звичайні" люди. Це люди виключно незвичайні. Разом з вами в тому числі, мирні мешканці міст, які стали на захист країни - це саме НЕзвичайні люди.
Звичайні у нас на Банковій, дивним чином під час діючої війни вони там опинились. Мене це досі дивує. І досі тригерить, коли ми незвичайність приписуємо статусу, а звичайність - героїзму кожного небайдужого українця. Так само з елітарністю. Ну не може бути елітою "щось", що не здатне на Позицію та Вчинок.
Мабуть, я в цьому плані ідеалістка. Але вперто вважаю, що так має бути. Так - правильно.
