Точніше, майже зникають, бо із шести розмінних монет припиняється випуск чотирьох.
Мало хто знає, що при введенні гривні у вересні 1996 року визначальним чинником, який ми враховували при встановленні масштабу деномінації 1 до 100 000 (обміну карбованців на гривні), була необхідність появи в обігу монет як часток гривні. Це було дуже важливим в умовах, коли наші зарплати і ціни вимірювалися сотнями тисяч і мільйонами, а громадяни боялися появи кожної купюри більшого номіналу. До того ж монети є елементом завершеності грошової системи, якщо хочете, певним компонентом впевненості громадян у національній грошовій одиниці.
Українська гривня не раз демонструвала тривалі періоди стабільності. У перші роки функціонування гривні її можна було обміняти в банках багатьох країн Заходу. Якихось 189 копійок було достатньо для придбання долара, а один нідерландський гульден тривалий час дорівнював гривні.
Соті й десяті частини гривні, що більше двадцяти років вірно служили нам і супроводжували гривню, відсьогодні зникають, а монети в основному стають лише металевим варіантом гривні, забувши про своє головне призначення – бути частинами, «сотами» гривні.
Мені зрозумілі мотиви, якими керувався НБУ, приймаючи відповідне рішення. З моменту введення гривні ціни зросли у 14,5 разів, і карбування монет стало значно дорожчим за їх номінал.
Дуже шкода, що наша гривня не раз ставала заручницею провалів економічної політики. Та цього вже не вернеш. Важливіше і більше турбує інше - небо над гривнею досі не стало безхмарним. А воно має стати безхмарним.
