За думкою окремих московських прогнозистів, для неї ситуація виглядає більш загрозливою, ніж одразу після початку війни, оскільки роздоріжжя, де ще був можливий компроміс із збереженням обличчя, вона пихато проскочила без зупинок.
На першому етапі росія не була готова «задовольнятися малим» (тобто визнанням статус-кво станом на 24 лютого та відмовою України від вступу до НАТО), а тепер уже Україна не готова до миру без перемоги.
Справа не тільки в Бучі, хоча вона, безумовно, тригер. Справа в тому, що, витримавши перший натиск і отримавши безпрецедентну допомогу Заходу озброєннями та грошима, Україна повірила у можливість перемоги над росією не в метафізичному, а у прямому значенні цього слова: повернення Донбасу та Криму військовою силою, виплата росією репарацій тощо. Ця віра у перемогу не в якомусь віддаленому, а в досить безпосередньому майбутньому формує наразі вектор української політики та ставлення України до переговорного процесу. Кажуть, що три людини вплинули у цьому сенсі на Зеленського - Джонсон, Дуда та... Порошенко. Але підтвердити чи спростувати цю інформацію я не можу.
Після наради в Рамштайні, створення антиросійської коаліції та переходу НАТО до роботи у форматі "даємо все, що просите", росія опинилася в положенні проксі-війни з противником, який приблизно п'ятнадцятиразово перевершував її за ресурсами. Наслідки, які виникнуть, якщо ця війна затягнеться, у Кремлі чудово усвідомлюють, незважаючи на весь випендрьож. Навіть хитрий Лукашенко почав здавати назад.
Суто теоретично на росії є вибір розпочати ядерну війну, продовжити виснажливу війну звичайними озброєннями або піти на якийсь аварійний мир. Жодна з цих опцій не виглядає реалістично, а тим часом інших поки що немає. На мир із втратою території на даний момент не погодиться Україна, яка відчула кураж. Мир без підтвердження територіальних придбань не може дозволити собі путін – це призведе його до втрати влади. Капітуляція путіна неможлива - російська державна машина сконструйована без налаштування зворотного ходу. А зараз становище ще гірше: ми маємо справу з викраденою машиною, в якій сидять урки, їм точно втрачати нічого - або на червоне світло, або на Колиму.
Так чи інакше, але тривалий опір України НІ В ОДНІ РОЗРАХУНКИ не входив. Все зводилося до гіпотези, що варто показати Європі дешеву показуху, як вона зіллється. А вона не злилася - ось яка невдача вийшла. Тоді обережно стали натякати: мовляв, у нас бомба. А вони кажуть у відповідь – а у нас теж. Тоді стали ще пряміше говорити щодо центрів ухвалення рішень. А насправді це блеф, бо вони й не знають де ці центри знаходяться.
І ось після цього нарешті почалася істерика. Тому що за сценарієм у цій точці «графиня з обличчям, що змінилося, біжить до ставка», а вона не біжить. Тобто, треба або дійсно бомбити ядерною зброєю, або сказати, що, мовляв, пардон, погарячкували, і це у нас тут жарти такі ідіотські. Ось, власне, чому в Кремлі заїло платівку – «шведи» (українці) не гнуться, тоді як за всіма розрахунками давно мали прогнутися. А інших розрахунків, схоже, не було.
Що робити путіну? Хай застрелиться, а там видно буде.
