Читаючи нову статтю посла України у Великій Британії, генерала Валерія Залужного я весь час ловив себе на думці що "та це вже було". В часи коли генерал Залужний був головкомом, кожна його стаття так само викликала бурю невдоволення. У ті часи агітатори ОПУ постійно нам розповідали про "два-три тижні, максимум місяць", про "каву у Криму у липні" і подібне.
Залужний же, натомість, брутально рубав правду-матку. Він казав що війна - надовго. Що ворог - сильний. Що Україна стоїть перед загрозами. Тощо.
Нині відбувається те саме. Про що написав Валерій Залужний? Що Україна наразі перебуває в стані позиційної війни, і на жаль наразі шанси вийти з "позиціного затору" з користю для себе має Росія, а не ми.
Залужний чітко вказує, наскільки сильно змінився сам характер війни. Про маневри зразка Другої Світової або операції "Буря в пустелі" можна забути. Над полем бою нині панує їх величність дрон. Маневрувати військами наразі нереально просто тому, що що війська неможливо до фронту підтягнути. ФПВ-дрони і апарати що забезпечують цілевказання, створюють "кілл-зону" перед фронтом на глибину 20-30 км де вони убивають все що бачать. З тої самої причини стали непридатними на нулі класичні окопи та траншеї - ворог убиває в них все живе.
Вихід з цього позиційного затору окупанти знаходять в тому, що користуються відсутністю спільної лінії фронту. Ворог просочується крізь українські бойові порядки малими штурмовими групами і накопучується в нашому тилу. Цю тактику ми бачили біля Добропіллля та у Куп'янську.
Так, в процесі таких просочувань і боїв в оточенні, ворог несе неймовірні втрати (виживає один з восьми, за словами Залужного). Проте, певні просування ворогу це забезпечує. Москва явно бажає нас виснажити - колоти штурмовими діями по всьому фронту і водночас виснажувати всередині країни. У першу чергу - спекулюючи на темі мобілізації.
Залужний підкреслює, у довгостроковій перспективі, Москва з такою тактикою може мати успіх. Об'єктивно, людських ресурсів Москва має більше ніж ми, і проблем з мобілізацією всередниі Росії ворог не має.
Все це відомо всім дотичним до війни, я розповіді про таке регулячрно чую від моїх курсантів. Скажу більше - нарешті на проблему вказали не солдати на фронті і не волонтери, а колишній головнокомандувач ЗСУ. Людина компетентна у військових питаннях і воєначальник, який єдиний у цій війні зумів визволити значні території Українїи від ворога (Київщина, Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Херсонщина з Херсоном).
Який вихід існує для України? Очевидно, збільшувати кількість та якість роботизованих систем. Генерал Залужний перелічив конкретні кроки, необхідні для посилення роботизації.
До речі, нещодавно я писав, що в ЗСУ часті випадки розформування рот наземних роботизованих комплексів. Це - ганьба і зразок недалекоглядності. Причина скорочення рот НРК - відсутність техніки і слабке розуміння командирами потреби в НРК. Доречне питання - а воювати ми як збираємося? Ми не маємо стільки піхоти, скільки її має ворог.
Чи правий Залужний на такому тлі - гадаю очевидно.
Проте. Систему, як відомо, характеризує не критика, а реакція на критику. І реакція показує, влада аналіз Залужного і його висновки чути не те що не хоче.
Влада взагалі сприймає слова генерала Залужного як частину політичної кампанії. І не більше.
Причина очевидна. По-перше, влада останнім часом почала малювати перемоги, яких немає й близько. Спершу з подачі головкома понесли у ЗМІ новину про 160 кв. км звільненої території. На Діп Стейт глянути достатьно аби переконатися що це відверта брехня. Зеленський на Генассамблеї ООН пішов далі і "звільнив" зразу 360 кв. км. Я все голову сушу - а чому б не звільнити зразу Курахово з Великою Новосілкою? Ну мономарафон заявить, ролик покажуть, ЗЕботва заголосить...
Чого дрібнити?
По-друге, Залужний проаналізувати попередній перебіг війни - і назвав низку реальних фактів, про які влада дуже хоче забути. Це владі важить більше ніж загрози на фронті.
