Мені огидна позиція певної частини «патріотів», мовляв – чим гірше, тим краще. От коли тут всі обісруть… оскандаляться, ми вийдемо з кущів у білому і врятуємо націю. Нація, відповідно, має усвідомити, покаятися і прийняти з належною повагою і розкритими обіймами.
Є у цьому щось ущербне. Так відкинутий колишній кричить у спину своїй уже-не-дружині – ааа, іще на колінах приповзеш, іще будеш…
У тому, що ми бачимо і пишемо про сучасну Україну, менше всього злорадства. Нас не радують ні огірки по 30, ні неприкаяний Волкер у Станиці Луганській. Не радують перспективи швидкого розчарування зеленого електорату – за великим рахунком, нам взагалі байдуже, хто і чим зачаровується. Як відомо, люди різні, комусь до смаку відбивна, а комусь хрящик, хтось фанатіє від Винника, а хтось від Винниченка, це нормально.
І те, що новообраних депутатів від Зеленського вчать на елементарних картинках, як для початкової школи, - ну, буває. Можливо, це така метода. Можливо, у них там 25 кадр зашитий у презентацію, або присутнім наливають для розширення свідомості.
Проста інфографіка має право на життя. Зрештою, Е = mc2 – дуже проста формула, а автора прославила.
Простота буває двох видів. Одна – це довершена простота малюнка Пікассо, коли з-під пера постає знаменитий голуб без жодного відриву, і летить у вічність як найвеличніше творіння людського генія. А друга – це прості каляки-маляки дворічної дитини, які мають цінність для вузького кола родичів, але не підірвуть мільйони на антивоєнні демонстрації.
Управління державою здається простим, особливо якщо дивитися з позиції дилетанта на добре налагоджений механізм. Самому дилетанту складність системи недоступна у принципі, навіть якщо він потрапить всередину, як мошка в абажур настільної лампи. Він так і не зрозуміє, що накоїв, і не побачить причинних зв’язків між своїм «управлінням» і крахом системи.
А система посиплеться. Питання тільки, наскільки вистачить інституційної пам’яті, тижні чи місяці?
Насамперед, зі сфери державного регулювання почнуть випадати цілі галузі. Це так, як сталося з парадом на День незалежності. Ви ж не думаєте, що його скасували через брак коштів? Ні, все набагато простіше. Вони просто про нього забули. Провтикали підготовку, а коли похопилися, було вже пізно.
Те саме чекає у кожнісінькій сфері; у міжнародних договорах, які потребують пролонгації. У позовних заявах та процесуальних діях у міжнародних судах. У підготовці до опалювального сезону. У державних закупівлях підручників і вакцин. У переведенні на зимовий час, складанні бюджету, фінансуванні другої і третьої черги проектів і так далі.
Все те, що потребує планування на роки вперед – все буде втрачене. Ви ж чули, вони прямим текстом сказали, у них горизонт планування – від ранку до обіду.
А держава не мушка дрозофіла, вона не може жити від ранку до обіду. І не може керуватися по свистку чи дзвінку, бо у державі нічого не зникає без сліду і нічого не береться з нічого. Щоб заплатити одним, потрібно взяти у інших. Як тільки хтось здобуває, хтось інший, відповідно, втрачає, і це величезна майстерність керівника – балансувати на важелі «дав-узяв», поступово підтягуючи загальний рівень життя і загальний добробут.
Але повернімося до простих рішень. Я маю одну просту пораду для своїх, яку послідовно озвучую з самої весни. Порада така: запасайтесь терпінням і фінансами. Не розпилюйтесь на дрібниці. Погано буде усім, і нам з вами у тому числі, але саме нам доведеться якось вирулювати. Більше нікому.
