Колись німецький кайзер Отто фон Бісмарк зронив фразу, яка цілком адекватно окреслює позицію чинної української Зе!влади: "Ніколи так не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів".
"Свій хлопець", голограма героя телевізійного серіалу Голобородька, якому через маніпуляції, обман і гру на найпримітивніших рефлексіях натовпу вдалося осідлати владу у велетенський країні, здобути цю владу під час війни і випробувань на міцність щойно відродженої демократії, Володимир Зеленський виявився не тільки популістом. Це було б ще пів біди, – он скільки популістів нині верховодить у набагато успішних країнах світу! Зеленський – патологічний брехун, він бреше, як співає, не мигнувши оком, не відчуваючи жодного сорому навіть після того, як його викривають у, м'яко кажучи, олжі.
Він робить це за будь-якої нагоди, – вояжуючи країною напередодні місцевих виборів, аби таким чином підтримати рейтинг дивовижного утворення, збіговиська пройдисвітів, невігласів і таких же, як їхній лідер, – викінчених брехунів, яке чомусь вважають політичною партією. Він бреше, розповідаючи небилиці зарубіжним лідерам і журналістам. При цьому, попри усталене, однак хибне уявлення про вчорашнього коміка, якому все сходить з рук, який живе у своєму, вигаданому, ретельно сконструйованому радниками і придворними експертами світі, робить це свідомо.
Правду кажуть, що першою жертвою війни стає правда. Зеленський лише підтвердив цей постулат, спробувавши збрехати Стівену Сакуру в інтерв'ю для ВВС HARDtalk. Причому, був негайно викритий у прямому ефірі. Український візаві британського "зубра журналістики" заявив про "успішне перемир'я" на Донбасі, яке триває ось у же 75 днів. На що "отримав по носі" – Сакур вказав, що міжнародні спостерігачі зафіксували за цей період 1400 ворожих обстрілів. Яке ж це, з дозволу сказати, перемир'я?
І взагалі, виглядає, що Зеленський досі вважає війну з Росією "фантастикою". Для нього, вихованого на кращих традиціях "совка", важко усвідомити, що ця війна – латентний процес, що національно-визвольні змагання українців проти російського поневолення у різні часи набували то форм відкритого протистояння, то дисидентського руху, що імперія ніколи не змириться з існуванням вільної, незалежної, європейської України.
Коли мова зайшла про переслідування опозиції, зокрема 15 кримінальних справ, порушених прокуратурою проти Петра Порошенка, Зеленський зробив вигляд, що не втручається у діяльність правоохоронних органів. Водночас забув вказати про недавнього "100-відсотково свого" генпрокурора Руслана Рябошапку, і нинішню очільницю ОГПУ Ірину Венедіктову, теж з "квартального" середовища. Зеленському ходить про давню "брехню" про "весняні посадки", які по суті не є можливими, оскільки шиті "білими нитками" справи, розвалюються, мов карткові будиночки, навіть у корумпованих вітчизняних судах. Тому "замовник" швидких розправ, за прикладом останнього диктатора Європи Аляксандра Лукашенки, "перетрахує" керівництво генпрокуратури, не здатне виконати його захцянки. Ось і днями Зеленський "дав Венедіктовій" термін до нового року, аби "посадити" бодай когось. Окрім того, що це нереально з точки зору права, такі алярмові ротації все більше скидаються на банальне переведення стрілок, пошук офірних цапів, коли Зе! доведеться відповідати за свої слова.
Нині Зеленський спробував знову ввести в оману жалюгідні залишки своїх прихильників, проголосивши намір провести у день виборів до місцевих рад "всенародне опитування". Погодьтеся, ця авантюра, склепана на коліні в Офісі президента, є безпрецедентною в історії права і нормальної цивілізованої держави. Зрештою, Зеленський почав поводитися як неприхований автократ, бо анонсування "опитування" (не передбаченого жодними законами) за два тижні до всенародного волевиявлення, – це волюнтаризм і перевищення повноважень. Ба більше – це втручання у виборчий процес, неприхована агітація глави держави за конкретну політичну силу. Нагадаю, схожі "опитування" стали підставою для російської окупації Криму, частини Донбасу, а якщо вдаватися до глибших історичних паралелей – до нацистського аншлюсу Австрії.
Політтехнологічно Зеленський має намір витягувати з рукава краплені карти запитань упродовж п'яти днів, зупинившись рівно за тиждень до виборів. Що це будуть за запитання – не відає ніхто. Хто і кому надавав повноваження формулювати ці запитання – теж. Зрештою, хто читатиме, рахуватиме, аналізуватиме відповіді українців на утаємничені запитання?
Утім, Офіс президента – в курсі. Однак у нашвидкуруч написаному коментарі ОПУ до спічу президента ще більше правових "проколів" (не плутати з "приколами"), ніж у самому відосику Зеленського. І це також, як на мене, свідомі проколи. В конторі Єрмака пояснюють, що "потреба у цій формі безпосередньої демократії зумовлена тим, що зміст політики у державі має визначати народ", "саме так працює істинна демократія". При цьому забувають, що в Основному Законі та інших правових актах немає понять "безпосередньої" чи "істинної" демократії. В Україні досі діє система представницької демократії. А лінгвістичні вправи ОПУ і Зеленського – з архівів ранньопутінської Росії, коли там Владіслав Сурков з глибокодумним виразом на обличчі вигадав термін "суверенної" демократії. Тепер, коли путінський режим набув рис відвертої диктатури, цю демократію той же Сурков воліє називати "глибинною державою".
Гадаю, в Україні до такого не дійде. "Фокуси" Зе!режиму вже не є ексклюзивом, а за півтора року брехні і маніпуляцій "Слуга народу" та її лідер політично розрахуються 25 жовтня. Причому, сальдо буде не на їхню користь…
