26 квітня 2025 року у Ватикані, у стінах Базиліки Святого Петра, Володимир Зеленський та Дональд Трамп провели коротку, лише п’ятнадцятихвилинну, розмову.
У той час, як світ прощався із Папою Римським, майбутнє України вирішувалося у декількох репліках, що могли б змінити долю всієї Східної Європи.
Атмосфера символізму була повна:
• Зеленський, прибулий на церемонію у кросівках, виглядав візуальним уособленням того дисонансу між заявами про “глобальну місію” України і реальністю її дипломатичної маргіналізації.
• США, через застосування французької абетки під час церемонії, були розміщені поряд з Естонією, а Зеленський був відокремлений від Трампа за пам’ятним столом — символ дистанціювання Вашингтона від Києва.
• Велич Базиліки, що уособлює вічність духовних істин, ще раз підкреслювала: істинна вартість націй визначається не словами, а діями.
Ця зустріч стала не спробою врятувати ситуацію, а індикатором того, як далеко Україна виявилася від реальної підтримки Заходу.
Ультиматум Трампа: остаточна капітуляція під виглядом миру
За даними The Times, Дональд Трамп під час цієї зустрічі поставив Україні ультиматум, зміст якого не залишає простору для ілюзій:
• Офіційне визнання російського контролю над Кримом.
• Фактичне визнання окупації частин південного та східного регіонів.
• Відмова США від подальшої допомоги у випадку непогодження.
“Ця земля була захоплена і більше не повернеться. Росія не відступить. Цей пункт є остаточним”, — повідомляє джерело The Times.
Формула проста:
або Україна погоджується на “нову реальність”, або залишається наодинці перед обличчям агресора без американської підтримки.
Причому Трамп не пропонує навіть вигідного обміну. Він не обіцяє компенсацій, безпекових гарантій чи реальної стабільності.
Все, що пропонується — це формалізація російських завоювань і демонстрація “успіху дипломатії” для внутрішньої американської аудиторії. У цій формулі немає місця ані для суверенітету України, ані для справедливості.
53 обіцянки Трампа про “24 години миру”: як руйнуються міфи
Протягом 2023–2024 років Дональд Трамп публічно обіцяв закінчити війну в Україні за 24 години — за підрахунками CNN, таких обіцянок було 53 рази.
Ці обіцянки будували його імідж “великим миротворцем”, маніпулюючи втомою американських виборців від війни, про яку вони знали здебільшого з новинних зведень.
Однак у квітні 2025 року, напередодні дня голосування, в інтерв’ю журналу TIME, Трамп відверто визнав:
“Я не говорив цього буквально.”
Ця заява в один момент знесла вщент всю риторику “плану миру”.
Стало очевидно: у Трампа ніколи не було реального плану завершити війну справедливо. Його план полягав лише у вигідному припиненні конфлікту за рахунок капітуляції України.
Банальний обман електорату та підміна моральних категорій вигодою, де поняття свободи, гідності та права на існування нації розмінюються на чергові відсотки підтримки на виборах.
Від “Плану Перемоги” до дипломатичної тиші: як розсипалася ілюзія
У жовтні 2024 року в Києві було пафосно презентовано “План Перемоги” — концепцію, що мала вивести Україну на фінальну фазу війни й наблизити довгоочікувану деокупацію.
Промови були гучними, обіцянки — ще гучнішими:
• глобальні саміти підтримки,
• безпрецедентні безпекові угоди,
• стратегія військово-дипломатичного наступу.
Але минуло лише півроку — і реальність виявилася жорстокою:
• саміти закінчилися порожніми деклараціями без зобов’язань,
• безпекові угоди залишилися на папері,
• військові ініціативи заглохли без фінансування.
“План Перемоги” перетворився на план поступового змирення із втратою територій.
Дипломатична тиша, що настала після гучних заяв, стала найгіршим вироком для будь-якої стратегії.
Капітуляція без миру: що пропонують Україні
Суть пропозиції Трампа зводиться до капітуляції без жодних компенсацій:
• Україна визнає втрату частини своїх територій,
• Відмовляється від деокупації Криму,
• Відмовляється від претензій на майбутню компенсацію за руйнування,
• Погоджується на умовні гарантії без реальних механізмів захисту.
Це не мир, а повна туфта. Переписаний договір про перемогу агресора, спроба оформити поразку в паперовій обгортці дипломатії.
Зустріч у Ватикані показала справжню суть пропонованого “миру”: капітуляція без гарантій, поступки без майбутнього.
Україна має обрати боротьбу.
Не заради політичних лозунгів. А заради права залишитися нацією.
Компроміси зі злом — це завжди шлях у прірву. Історія ніколи не прощає тих, хто добровільно здається.
Постскриптум
Примат сили, де тільки сильні отримують право на життя і свободу.
Якщо Україна здасться зараз — її більше не буде кому рятувати потім.
Пропозиція, озвучена Дональдом Трампом, є абсолютно неприйнятною.
Вона не є гарантією миру, безпеки чи стабільності. Це лише спроба зафіксувати перемогу агресора під виглядом дипломатичного рішення.
І найголовніше:
ми нічого не втрачаємо, відмовляючись від цієї пропозиції.
• Якщо Україна погодиться — США під керівництвом Трампа однаково не стануть гарантом її безпеки.
• Якщо Україна відмовиться — США все одно скорочуватимуть підтримку.
• У будь-якому випадку ми залишаємося самі зі своїм вибором — боротися або зникнути.
Тому відмова від капітуляції — це не ризик, а єдиний шанс вижити.
Ми не маємо права погоджуватися на те, що прирікає нас на повільну смерть.
Наш шлях один:
• Зміцнювати власну армію,
• Об’єднувати націю навколо боротьби,
• Шукати нові альянси поза залежністю від американської волі,
• І головне — не втрачати віри у власні сили.
Свобода ніколи не дається у подарунок. Її виборюють.
Слава Україні!
