У Кремлі, нарешті, офіційно підтвердили дату зустрічі президентів Росії й Туреччини. Володимир Путін має зустрітися із Реджепом Таїпом Ердоганом у Сочі 4 вересня.
На відміну від попередніх зустрічей турецького і російського лідера, ці переговори – особливі. Особливі хоча б тому, що Реджеп Таїп Ердоган вимагає зустрічі з Володимиром Путіним кілька тижнів поспіль. Загалом, президент Туреччини збирався переговорити зі своїм російським колегою ще до того, як стало очевидним, що Москва відмовляється від продовження Чорноморської зернової ініціативи.
Зустріч із президентом України Володимиром Зеленським у Туреччині й особливо повернення з цієї країни командирів полку «Азов» мали стати серйозним сигналом Путіну: якщо Росія відмовиться від «зернової угоди», Ердоган може змінити своє доброзичливе ставлення до забаганок Кремля. Однак Путін, який завжди дуже чутливий до таких сигналів, цього разу не звернув на них жодної уваги. Очевидно, тому, що вже ухвалив рішення про відмову від Чорноморської зернової ініціативи й бажання знищити українське сільське господарство та спробувати дестабілізувати продовольчу ситуацію у світі стало для нього головним пріоритетом.
В Туреччині Путіну нічого не загрожує. Вона не ратифікувала Римський статут і не має виконувати рішення МКС, який видав ордер на арешт Путіна
Ердоган, втім, й не думав погоджуватися із цією новою ситуацією. Він застосував все своє дипломатичне мистецтво. Переконував, що Путін має спільні із ним погляди на продовження «зернової угоди», звинувачував Захід у тому, що це західні країни не виконали свою частину зобовʼязань. І найголовніше – обіцяв, що Путін ось-ось приїде до Туреччини й обговорить із ним можливості реанімації важливих домовленостей.
Що цікаво – у Кремлі жодного разу не підтвердили можливість такого візиту. І це при тому, що в Туреччині Путіну нічого не загрожує. Вона не ратифікувала Римський статут і не має виконувати рішення Міжнародного кримінального трибуналу (МКС), який видав ордер на арешт Путіна. Але російський президент не збирався відвідувати турецького колегу й навіть розмовляти із ним.
Після відмови Росії від Чорноморської зернової ініціативи поговорили тільки міністри закордонних справ. Очільник російського МЗС Сергій Лавров сказав Хакану Фідану, що будь-які нові домовленості є можливими тільки без участі України.
Ердоган домігся розмови з Путіним тільки за кілька тижнів. Цей діалог не тільки не призвів до компромісу, але й не дав можливості зрозуміти, чи зустрінуться президенти. Турецький лідер почав наполягати, що така зустріч можлива на нейтральній території. Скажімо, під час саміту «Групи двадцяти» (G-20) у Нью-Делі або ж на відкритті чергової сесії Генеральної асамблеї ООН. Однак швидко з’ясувалося, що Путін немає наміру відвідувати ці зустрічі. Й тоді Ердогану нічого не залишилося, як наполягати на перемовинах у самій Росії. А це вже – тактичний програш. Адже російський президент демонструє, хто саме зацікавлений у перемовинах. І це – не Путін.
Для Туреччини є неприйнятним варіант нової угоди, яку пропонує Катар
Втім, Ердоган своєї зацікавленості й не приховує. Повернення Росії до Чорноморської зернової ініціативи є для нього важливим з кількох причин. Перша – це необхідність продемонструвати, що він залишається головним посередником у стосунках між Москвою і Києвом. Саме тому для Туреччини є неприйнятним варіант нової угоди, яку пропонує Катар – закупівля російського зерна за посередництвом і за гроші Катару для найбідніших країн світу. Ця угода, втім, не відповідає й другій задачі Ердогана – не допустити підвищення цін на продовольство, що може датися взнаки на стані економіці в самій Туреччині. І третя задача – продемонструвати, що Туреччина дбає про країни Глобального Півдня.
З цієї точки зору у місії Ердогана є чимало зацікавлених у світі – і зовсім не тільки серед західних лідерів. Це і голова КНР Сі Цзіньпінь – адже Китай був головним покупцем української продукції, що перевозилася по Чорноморському зерновому коридору. Це і лідери африканських країн, які нещодавно приїздили до Путіна на саміт «Росія – Африка» й дали зрозуміти російському лідерові, до яких серйозних наслідків може призвести блокада українських портів.
Чи має Ердоган вагомі аргументи, щоб переконати Путіна?
Однак питання, чи переконає Ердоган Путіна, залишається відкритим. Адже про все це російський президент прекрасно знав, коли ухвалював рішення відмовитися від «зернової угоди». Знав, що Китай, Туреччина, інші країни Африки і Азії будуть незадоволеними. Але рішення свого не змінив. Та й взагалі намагався вийти із «зернової угоди» майже з першого дня після її підписання. І зараз візит до Москви очільника турецького зовнішньополітичного відомства Хакана Фідана та його перемовини із Сергієм Лавровим та Сергієм Шойгу продемонстрували, що позиція Москви не змінилася.
Отже, й досі невідомою залишається відповідь на головне питання – чи має Реджеп Таїп Ердоган вагомі аргументи, щоб переконати Володимира Путіна?
