"Життя і статистика" - Віктор Бобиренко

"Життя і статистика" - Віктор Бобиренко

Чому у нашої статистики і статистики росіянців не б’є кількість жертв?

І Пентагон, і росіяни дають значно меншу кількість загиблих орків, ніж наш Генштаб.

Як правило – усі на війні накручують кількість вбитих ворогів і занижують кількість власних жертв.

Росіянці зрозуміло чому. Щоб не нажахати рускій дух і патріотічєскій порив.

Він завжди в усіх арміях (а у рускіх особливо) напочатку великий.

У першу світову патріотічєскава духа у рускіх на три роки вистачило. І фсьо.

Від дикого захвату «всєх парвьом» до «Далой царя. Штик в зємлю.» - три рочки.

А зараз суспільство дуже ніжне. Знадобиться менше. І тут вже хто кого пересидить.

Американці обрахунок втрат роблять з обережності. Але вони враховують до складу вбитих лише тих, хто загинув безпосередньо а полі бою.

А вам розкажуть на кожному з фронтових напрямків кілька історій про те, як з розбитої колони втекли 5-8-10 орків і побігли в сторону лісу.

І коли були морози до мінус 15ти – ви думаєте – вони вижили?

Мені розповіли ось сьогодні історію про те, як у лісі дядько наткнувся на 4-х замерзлих росіянців.

І вони були у спаль нічках та на каріматах. Але мабуть побоялися розвести вогонь і сплели собі лапті.

Але головне. Статистика не битиме ось чому.

У перелік втрат рф не входять мобілізовані в ОРДЛО, які несуть найбільші втрати.

Ось тому і кричать вифсьоврьотє.

А у Шойгу вони не рахуються. Їх і за рускіх вважають, як щось другосортне.

І якщо на росії офіційно мобілізації немає – то там – є. Там гребуть усіх підряд.

Бо не жалко. А у статистиці "їхтамнєт".

Що є додатковим свідченням «гуманності» путінців.

І додатковим доказом того, що було б з нами. Здалися б – зараз би були гарматним м’ясом у іншій війні путіна.

Поки путін є – ми приречені воювати. Але краще вже за свою землю. А не стати статистикою у чужій війні.

Тому нам треба перемогти. Щоб народжені після Помаранчевої революції хлопчики вже не воювали.

Смерть російським окупантам!