"Журналістські стандарти..."

"Журналістські стандарти..."

29 березня 1933 року британський журналіст Ґарет Джоунс опублікував репортаж про Голодомор в Україні - знаменитий прес-реліз, який був надрукований багатьма газетами, зокрема «New York Evening Post» та "Манчестер Гардіан".

Негайно його почали цькувати. Проти нього виступив сам Бернард Шоу, котрий перед тим їздив в СРСР, жер ікру в "Інтуристі", їздив на екскурсії, бенкетував з комуністичними бонзами, упиваючись вірменськими коньячками і ніякого Голодомору не помітив.

Проти Джоунса виступили голова московського бюро газети "Нью-Йорк Таймс", лауреат Пулітцерівської премії Волтер Дюранті та американський кореспондент "Юнайтед Пресс" Юджин Лайонс.

Причому обидва вони знали що Ґарет Джоунс правий. Але звинуватити Джоунса в брехні їх умовив заступник завідувача Відділом преси та інформації Народного Комісаріату Зовнішніх Справ Костянтин Уманський, котрий за принципом "ти мені - я тобі" оголосив, що ті, хто підтримає Джоунса не отримають акредитацію для висвітлення судового процесу у «Справі Метро-Вік». І вони погодилися, тим паче, що халявна московська горілка та балики були такі смачні.

Лайонс пізніше зізнався що його більшовики купили:
"Ми визнали цього чортового Джонса брехуном, хоча й в обтічних фразах, щоб заспокоїти свою совість. Потім, коли з брудною справою було покінчено, хтось послав за горілкою і закускою, Уманський приєднався до святкування, і вечірка тривала до ранку".

Це аби ви, друзі, знали чого вартують їхні знамениті "журналістські стандарти". Бо пізніше, під час Другої світової, журналістам США ба Британії було заборонено писати про Холокост і вони слухняно ту неофіційну заборону виконували. І на сьогодні теж практично нічого не змінилося.

"Недрогенькі - це не українське породження". Таки у світі переважна більшість. А таких, як Ґарет Джоунс - одиниці і вони довго не живуть.

Не прожив довго й він. Ґарет Джоунс був викрадений радянськими спецслужбами наприкінці липня 1935 року під час подорожі Внутрішньою Монголією і застрелений 12 серпня напередодні свого тридцятого дня народження.

Лайонс дожив до 86 років, Дюранті - до 71...

З Днем журналіста. З днем тих, хто є "цепними псами демократії", а не пещеними болонками на золотих ланцюжках.

Павло Бондаренко


Loading...