Європа та США досі намагаються у будь-який спосіб погасити війну рашистів проти незалежної держави, закриваючи очі на політичного неадеквата Путіна, готового розпочинати нові міжнародні конфлікти. Тобто світ більше турбує наслідок, а не причина.
Чиновник НАТО несподівано вибовкав заготовки «спокусливих пропозицій» для України щодо завершення війни: нашу державу можуть прийняти в НАТО в обмін на відмову від окупованих рашистами територій. Про це обмовився голова апарату генсека НАТО Стіан Єнсен. Правда, через день він «перепросив за своє припущення»… але ми ж розуміємо, що це посадовець технічного рівня, не політичного, він не здатен припускати. Він читає документи, слухає розмови, і інколи говорить щось зайве, тобто - передчасно.
Стіан Єнсен ляпнув, що відмова від територій нібито може стати першим кроком до закінчення війни, дискусії про майбутній статус України в контексті Альянсу після війни вже тривають… Дискусії не просто «тривають», цими дискусіями штурмують голови провідних політиків світу.
Протягом усього літа «престижні» американські медіа, на кшталт WP, NYT, Newsweek та інші, що працюють в ідеологічному фарватері лівого крила демократів, наче показившись, відпрацьовували кремлівські меседжі:
усі війни рано чи пізно закінчуються миром;
ми дали українцям усе необхідне для контрнаступу, але вони не виправдовують наших очікувань;
ми на стороні Києва, та він не здатен перемогти кремль;
шанси українців повернути всі окуповані території невеличкі.
за ліваками в байденівській партії стоять Джейк Салліван, радник президента з питань нацбезпеки, та Вільям Бернс, глава ЦРУ, проросійські «яструби миру». Нагадаю, що деякі екс-посадовці Білого Дому з подачі Саллівана вели перемовини в Москві та Нью-Йорку з похмурою конякою Лавровим та іншими високопоставленими функціонерами Мордору. І, очевидно, що обговорювали зовсім не мирний план Зеленського.
Турбулентність розбиває не лише новий світ, але й старий. Улюблене Салліваном лівацьке «Рolitico» пише, наприклад, що Шольца більше цікавлять справи правлячої коаліції Німеччини, ніж доля України. І все тому, що він вимушений орієнтуватися на «хотілки» свого електорату. А "бюргери" у більшості підтримують канцлера ФРН у відмові від швидкого постачання ракет Taurus Києву. «Зволікання канцлера з озброєнням України - одна з небагатьох сфер, де виборці ставлять йому високі оцінки, тому не варто очікувати, що він найближчим часом змінить курс. Насправді лише меншість німців вважає, що країна має посилати Україні більше зброї. Саме тому ймовірність відправки найближчим часом цих далекобійних крилатих ракет в Україну мала», - пише видання.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг вважає, що Київ сам має визначити, на яких умовах укладати мир і як звільняти території, які тимчасово під російським контролем. Але при цьому, і як НАТО, так і провідним столицям світу кортить підсунути нам єдиний - в їх розумінні - можливий алгоритм завершення війни… алгоритм, що дозволить позбутися симптомів проблеми: задовольнити фюрера, навіть якщо для цього слід віддати чотири області України плюс Крим.
Однак: «яструбів миру» не більше, ніж прихильників допомоги Україні на Заході. Та "яструби" агресивніші, і вони використають чимало російських страшилок. А це означає, що «ІІ фронт» України - дипломатичний - повинен бути не менш потужним (в першу чергу інтелектуально), ніж фронт між ЗСУ та рашистами.
Українці не повинні жити в теплій ванній, одягнувши рожеві окуляри, мовляв, весь світ хоче\поспішає громити русню: світові дуже часто кортить жити своїм життям, і він сподівається, що великий російський ведмідь пройде мимо їх добробуту. Ситуація один в один, як напередодні ІІ-ї світової, тільки тоді Путіна звали Гітлером, а кремль був у нього на підтанцьовуванні, підписуючи пакт «Молотова-Ріббентропа».
Правда за нами. Але ще не час для релаксу.
