Коли призначили Мюллера на посаду спецпрокурора з #Рашаґейт (у травні 2017), генеральний прокурор Сешнс добровільно самоусунувся від нагляду за розслідуванням (бо мав конфлікт інтересів, позаяк сам зустрічався з екс-послом Московії Кісляком в ролі представника кандидата Трампа — сильний, правильний і логічний вчинок Сешнс, хоч і він є членом "спрута").
Відтак, нагляд за розслідуванням Мюллера у травні 2017 перейшов до заступника генпрокурора Розенстайна (республіканець, до речі). Розенстайн усі ці півтора року, попри величезний тиск і критику Трампа, жодного разу не дав приводу для критики — не звільнив Мюллера, не чинив ніяких перешкод розслідуванню, дав Мюллеру весь потрібний простір для ефективної роботи, тощо.
У листопаді 2018 (після виборів до Конґресу) Сешнс подав у відставку і виконувачем обов’язків генпрокурора призначили Вітакера (лояльного Трампові чиновника, звісно). Таким чином нагляд над розслідуванням Мюллера автоматично повернувся до виконувач обов’язки генпрокурора Вітакера. Його, як і Сешнса, всі почали просити зробити те ж, що й Сешнс — самоусунутися від нагляду та передати його знову Розенстайну. Але Вітакер цього не зробив і зараз він здійснює нагляд над розслідуванням Рашаґейт. Але й чинити тиск на Мюллера або кидати палиці в колеса розслідування Вітакер боїться (максимум, що він може наразі — зливати адвокатам Трампа те, що йому вдається дізнатися про Рашаґейт. Але це — не багато).
Палата представників Конґресу (комітет із розвідки демократа Шиффа) запрошують Вітакера на бесіду, щоби запитати його стосовно дивного призначення, його темного минулого, і його ставлення до розслідування, тощо. Вітакер відмовляється, посилаючись на зайнятість через шатдаун. Тому Комітет має намір днями викликати Вітакера офіційно для надання свідчень (повістка Комітету Палати має силу судової повістки, неявка за повісткою — арешт). Але.
Наступного тижня почнуться слухання в Сенаті (в іншій палаті Конгресу) кандидатури на посаду постійного генпрокурора (не виконувача обов'язків) Барра. Вітакер тягне час, щоби не піти з посади до затвердження Барра — в надії вийти з цієї халепи зі залишками репутації. Але. Демократи в Палаті точно скористаються перед відходом Вітакера можливістю його прилюдно (на слуханнях) роздягнути. Тому Вітакеру цей короткий похід у генпрокурори коштуватиме дуже дорого.
До слова. Баррові в Сенаті демократи теж влаштують допит із пристрастю і холодний душ, бо Барр раніше у своїх висловлюваннях захищав Трампа від Мюллера, тобто він теж є лояльним до Трампа персонажем.
Зараз з’явилися чергові (в десятий раз) чутки про те, що заступник генпрокурора Розенстайн зібрався у відставку. Але, як я писав вище, зараз це не критично, бо Розенстайн не має нічого спільного зі справою Рашаґейт. Це раз. І ця відставка не буде так скоро, як декому хотілося б. Це два. Звіт Мюллера виходить на фінішну пряму. Це три. Тому жодної паніки немає.
І наприкінці (заодно) — про звіт Мюллера. Ми в декількох місяцях від завершення роботи над ним. Розслідування виявилося набагато складнішим та об’ємнішим, ніж це здавалося у травні 2017 (хоча я ще тоді намагався налаштувати всіх на довгу історію), адже Рашаґейт — це найбільший і найцинічніший політико-кримінальний скандал в історії людства (зрада президента США).
Але іноді я зустрічаю панічні нотки про те, що звіт буде назавжди засекречено, тощо. Так ось, немає жодного шансу, що громадяни США і світу не ознайомляться з остаточним звітом. Нуль відсотків. Так, будуть відчайдушні спроби засекретити звіт самим Трампом і Барром (для того він і йде туди). Так, можливою є юридична битва, яка дійде до Верховного Суду (тому була й битва за-проти призначення Кавано до ВС). Але є різні способи й механізми як зробити звіт врешті-решт відкритим. Я назву вам лише один і найпростіший:
Комісія Шиффа викликає Мюллера на слухання в Палату й зобов’язує Мюллера розповісти під присягою зміст звіту (крім секретної інформації).
Тому мені дуже шкода нерви тих читачів, яким не шкода свої нерви.
Усе буде зроблено вчасно. Усе буде зроблено як треба.
