Величезна промислово розвинена наддержава, здатна знищити планету разів десять накопиченим арсеналом і яка спокійно відправляє апарати до супутників, залежить від клоунади.
Від того, як пожартує дід у якомусь із хитких штатів, поки йде переобрання в Сенат.
Уся ця імперська міць залежить від того, чи не обосралися демократи в Сомалі. Гнусна, позорна історія 1993-го: дикуни тягали за ноги тіла пілотів «Блек Хока» вулицями Могадішо, і «цивілізоване суспільство» не витримало.
Чого, бляха? Загибелі 18 людей? У В’єтнамі роти й батальйони горіли як сірники, по 400 трупів за тиждень — і трималися роками. А тут 18 смертей у прямому ефірі — і все, наддержава підібгала хвоста й пішла з регіону на десятиліття. От якби були республіканці...
А для інших Афганістан при республіканцях — це «жорстка помилка», хоча Трамп сам підписав вихід, а демократи Байдена виконали його так, що все впало швидше, ніж планувалося. Довелося заходити знову, зміцнювати периметр аеропорту, щоб врятувати хоч когось із підрядчиків, ЧВК та агентури — і це вже повний пиздець від демократів у вечірніх новинах.
Буфонада. Цирк. Акторська майстерність вирішує все, а не реальні доводи чи правда. Важливо те, як ти виступив на дебатах, як жорстко відповів, як висміяв.
Театральна вистава: одні назавжди прошиті «респи» від батька до сина, з головою слона в кабінеті.
Інші — «деми», які забули, що саме їхня партія на Півдні була за рабство і проти Лінкольна. Прикинь, тоді все було навпаки: республіканці — за свободу, демократи — за батоги.
А тепер вони помінялися прапорами й символами, але суть залишилася тією ж — мільйони прошитих штатів, які голосують за колір, а не за мозок. І тільки тонка прослойка людей із гнучким мозком продовжує розуміти, що потрібно США «тут і зараз».
Тільки від того, як ти будеш кривлятися перед цією прослойкою, розповідаючи, що сьогодні цивілізація буде знищена, залежить доля світу. Куди повернуться 12 авіаносних груп?
Чи застосують насилля, як Клінтон-демократ, чи Обама-демократ засипле Іран санкціями? Чи Трамп-республіканець вчинить з Україною вкрай несправедливо і нерозумно, всупереч інтересам самих США?
Від цього цирку залежить, роз’їбуть якийсь Ліван чи ні.
Як танцюють політичне хака і несуть хуйню бізнесмени, які не розуміють, як це — коли ти їх усіх убив, а вони вперлися. У бізнесі так не буває, а в політиці — так.
Долі мільйонів залежать від особливостей мозку цієї прослойки: критичне мислення, СДВГ, травми, генетична схильність до емпатії.
Цей маятник хаотично гойдається від їхніх рішень, рухає авіаносці й обвалює режими просто тому, що хтось вдало кривлявся на праймеріз або запостив, як він гадить із літака.
Це ж повний пиздець, якщо вдуматися.
Але, як казав старий алкоголік Черчилль, демократія — це найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всі інші.
Просто тепер ця «найгірша форма» отримала швидкісний інтернет, алгоритми Тік-Току і ядерну кнопку, яка залежить від того, чи сподобався виборцю з Огайо твій вчорашній жарт.
А тепер подивіться, хто весь цей хаос використав для себе
Іран міг прямо зараз насипати Ізраїлю 3000 важких ракет із підземних «ракетних міст» Сирії та з метрополії, ще 100 тисяч виробів поменьше було у Хезболли. Розгромити чи не розгромити — питання тактики, але це була б надважка війна з десятками тисяч трупів, колосальними руйнуваннями та жертвами, яких світ на Близькому Сході не бачив десятиріччами.
Ізраїльтяни завжди планували цю кампанію як «пекло на землі»: бої з Хезболлою в щільній забудові, як у Газі, одночасно під масованими ракетними залпами самого Ірану. Найважчий сценарій з усіх можливих.
Але що ми маємо за ці два роки? Вони всі в руїнах. Вони всі мертві — Хомейні, Сінвар, Насралла. А єдина країна, яка могла реально дістати Ізраїль, тепер розбита не те що дрони, а до рівня заводів сталі, алюмінію та хімії. Через один техуклад.
Ті самі заводи, які чужими руками треба будувати мінімум 5-7 років. Потужності, що мали забезпечувати паливом і корпусами ракети, перетворені на сито.
То хто ж крутить світом?
«Вони, вони!» — примружаться контактери та хлопці, які вірять у теорії змов, рептилоїдів та хімтрейли. Звісно, вони. Ми ж вам завжди казали.
