Новину про те, що екс-міністр оборони, він же екс-міністр цифровізації, він же типу політик-початківець – створює власну технологічно-оборонну компанію (щоб це не означало).
Думаю, усім зрозуміло, що далеко не всі наміри перетворюються у реальні справи.
І далеко не усі реальні справи стають успішними.
І навіть не усі успішні справи живуть довго.
А наш колишній віртуальний міністр наразі перебуває поки на цукерко-букетній стадії “обіцянок одружитися”.
Причому тут важливо розуміти ХТО надає ці обіцянки.
Вже давно у Світі існує таке поняття як “технофашисти”. Ними називають найбільших ІТ-бізнесментів, зокрема Пітера Тіля, Ілона Маска і того ж таки Алекса Карпа. Ідея так званого “технофашизму” полягає у тому, що “технологічний прогрес” та “ефективність” – важливіші, ніж такі “гуманітарні” та “нетехнологічні” поняття як “демократія” чи “права людини”.
Ідеологи технофашизму вважають, що технологічна еліта разом з підконтрольним “штучним інтелектом” можуть (і повинні) керувати суспільством значно краще, ніж (продажні) звичайні політики.
Також вони розділяють людей на “переможців” та “переможених” у ході технологічної революції, яка триває на нашій планеті. Зрозуміло, що абсолютна більшість з нас вони відносять до “переможених”. І тому це стадо “переможці” зобов’язані вести до світлого техно-майбутнього.
Це якщо дуже стисло про суть “технофашизму”.
Зверніть увагу, наскільки близько це до того, що неодноразово виказував гр. Федоров: “Дія” переможе корупцію”, “У кого нема сучасного смартфону – той лузер”, “Замінимо чиновника програмою” і тому подібні.
Тобто технофашисти всіх країн між собою ідеологічно близькі, “брати по розуму”.
І вони намагаються об’єднуватися задля спільних цілей. А ціль свою вони не дуже-то приховують – замінити собою політичну владу у ключових країнах, стати такою собі Арасакою із Cyberpunk2077 (if you know what I mean).
І це - “хороша” версія “технологій майбутнього”. Бо “погана” версія - це Skynet.
Але повернемося до “золотого хлопчика”.
Якщо полишити екзальтацію намірів/обіцянок “створити нову defence-tech-компанію” і холодно поглянути на перспективи, то тут картина більш сувора.
Питання перше: навіть якщо західні техногіганти дійсно профінансують її створення – ще така компанія буде виробляти? Точніше – що вона буде виробляти такого, що ніхто досі не виробляє? І це має бути щось затребуване, щоб його купляли. Ракети? Не пустять на цей ринок нового гравця. Дрони? Ринок вже навпаки - перенасичений виробниками. Софт для військових систем? Так сам Palantir вже по суті - світовий монополіст і йому не потрібні конкуренти.
Лазерні системи? Так Ізраїль вже вирвався далеко вперед, але досі ці системи не довели свою таку очікувану ефективність – бо мають ряд суттєвих обмежень.
Питання друге: хто буде купляти, на якого покупця буде орієнтуватися майбутня компанія? На західні уряди? На Близький Схід? Федоров анонсує “допомогу Україні”, але у України немає власних коштів навіть на найнеобхідніше, держбюджет більше ніж на половину залежить від західних донорів.
І це при тому, що чинна політична влада України вважає “Божественного” Мішу буквально “зрадником”, тому сильно навряд чи буде платити йому гроші.
Ну тобто поки неясно з “економікою” проєкту, з її фінансовою моделлю.
Ну і третє питання: майбутня компанія буде заснована в Україні, чи, приміром, у США? Ставлю на друге.
А якщо це буде американська компанія, з неясними перспективами, невизначеними термінами випуску продукції військово призначення, нерозумінням що це буде за продукція і чи буде вона актуальною на момент її релізу – то практичної користі від новини про плани її створити поки що приблизно нуль. Хіба що у медіа викликає інтерес прізвище скандально-відомого громадянина України. Та й те скоро перестане викликати інтерес: зе-влада в Україні ледь не щодня продукує більш “медійні” зашквари.
Ймовірно, Федров та його техно-магнати скоро нададуть більше інформації про запланований проєкт. Але мій прогноз такий: якщо він таки запуститься, то буде орієнтований переважно на оборонні потреби США та деяких з їхніх союзників.
І можливо, колись, у далекому майбутньому, у разі успішності проєкту та якщо ще кілька “якщо” – шось від того перепаде й Україні. Nothing personal, just business.
Бо технофашизм – він такий: холодний, жорстокий, радикально раціональний.
Де немає місця сентиментам типу оцього вашого “патріотизму”.
Тим більше патріотизму до далекої, бідної східно-європейської країни
