Класичне визначення «хуцпи» — надзвичайної, безсоромної зухвалості — описує ситуацію, коли людина вбиває своїх батьків, а на суді просить поблажливості, бо вона тепер сирота.
Проте українська влада перевершила класику. Указ Президента України №851/2026 від 2 вересня 2026 року є задокументованим пам'ятником абсолютного державного цинізму.
Як ви знаєте, місяць тому НАБУ і САП викрили масштабну схему легалізації 150 мільйонів гривень, де головною фігуранткою стала заступниця керівника ОП Ірина Мудра. Щоб врятувати її від відповідальності, була розгорнута гучна інформаційна кампанія, до суду приходив російськомовний рабин для взяття на поруки, а суспільство намагалися переконати в «нападках на меншину». Однак паралельно з цими схемами, згідно з офіційним Указом №851/2026, фігурантка справи про відмивання коштів обсідала крісло... секретаря Робочої групи з питань боротьби з хабарництвом у міжнародних комерційних операціях.
Людина, чия родина під час кривавої війни обростає елітною нерухомістю та новими «Лексусами», і яку НАБУ бере за топ-корупцію, офіційно відповідала в Офісі Президента за те, щоб Україна виконувала міжнародні стандарти ОЕСР у боротьбі з хабарями. Вони роками їздили на закордонні зустрічі та розповідали партнерам про «успіхи» антикорупційної реформи, маючи запасні паспорти в кишенях.
Фінальним актом цієї комедії став сам Указ від 2 вересня 2026 року: замість Мудрої до групи з боротьби з хабарництвом вводять Олександра Абакумова — керівника підрозділу детективів НАБУ, який і веде її справу.
Це не просто кадрова ротація. Це демонстрація того, що владна верхівка поголівно і тотально сприймає державні інститути як декорацію і не мають жодних запобіжників від власного порушення Закону. Вони призначають лисицю охороняти курник, прикриваються «євроінтеграцією», а коли схему викривають — тихо підписують черговий указ, роблячи вигляд, що нічого не сталося. Це і є еталонна хуцпа: брехати в очі нації, яка стікає кров'ю, і навіть не намагатися приховати власне мародерство.
