З’ясувалося, що наша “вживана королева” два роки тому була “заступником декану факультету кібербезпеки та інформаційних технологій Одеської юридичної академії”. Це їй було 22 рочки.
Ось чому я ніколи не раджу жоден український виш для навчання кібербезпеці.
Бо уся українська система вищої освіти – це пост-совок та розкладання, принизливі бомж-зарплати викладачів, застарілий матеріал, застаріла сама система. І звісно – корупція.
Існують окремі виключення у вигляді ідеалістів-викладачів, але це саме виключення.
В цілому ж за гроші можна “порішати” майже будь-що, у тому числі і диплом чи керівну посаду у самому навчальному закладі.
І тому українські дипломи практично нічого не значать у, наприклад, країнах ЄС.
Бо в Євросоюзі добре знають що таке українська система вищої освіти: будь-яка “дєвачка” може очолити факультет кібербезпеки”.
Уявляєте, чому така “дєвачка” може навчити своїх студентів? І як таким чином навчані студенти потім буде забезпечувати кібербезпеку країни чи компанії?
І це приватний виш, зауважте – не державний. Тобто мало б наче бути краще.
До речі, я не розумію тих батьків які віддають дітей навчатися у заклади типу “київська школа економіки” – адже після повалення влади зелених менеджерів усі керівники подібних фейко-закладів будуть арештовані або втечуть за кордон, а сам заклад ймовиірно позбавлять державної акредитації.
Бо подібні “виші” існують лише завдяки корупції, у тому числі - міжнародній. Це було моє оціночне судження)
Раніше мене дуже часто запитували “так а де тоді можна почати навчатися справжній кібербезпеці?”.
Ще раз наголошую: жоден український виш не вчить цьому нормально. Жоден. Принаймні - мені не відомо.
До того ж, більшість молодих хлопців перед-мобілізаційного віку - звалили з країни. Кібер-бізнес сильно скукожився, але менше з тим - фахівців все одно критично не вистачає. Та й загалом економіка України знаходиться у реанімаційному стані.
Але при всьому цьому: вивчати кібербез все одно варто. Хоча б тому, що це спеціальність цілком собі міжнародна. Головне – щоб подобалося цим займатися.
Не слід обирати цей напрям навчання лише через його “перспективність”, “інтернаціональність” чи “високі зарплати в галузі”. Це все так і є, але важливо, щоб майбутньому фахівцю як то кажуть “ душа лежала” до професії.
Бо якщо цього не буде – навряд чи людина стане успішною у кібербезі. Як і у будь-якій іншій спеціальності.
Що ж до практичної поради “так а як і де тоді вивчати кібербезпеку?” – то відповім як завжди: вивчати самостійно на міжнародних платформах з отриманням сертифікату міжнародного зразка.
Наприклад, все ще популярним серед кібер-роботодавців є сертифікат CEH (Certified Ethical Hacker) від EC-Council.
Проходити навчання краще оригінальною мовою – англійською, особливо якщо плануєте міжнародну кар’єру. Вивчати курс можна у власному темпі: хтось за місяць, а хтось на рік розтягне. Але обов’язково слід в кінці скласти офіційний іспит. Після успішно складеного іспиту буде видано сертифікат, актуальність якого кожен потенційний роботодавець зможе самостійно перевірити онлайн.
Ціни такі: проходження самого курсу СЕН – близько 2 тисяч доларів.
Складання офіційного іспиту – близько тисячі доларів.
Є більш вигідний пакет “базовий онлайн-курс+іспит” – за близько $1,900-2Б200.
Можна пройти Live-курс з живим інструктором – це коштує $3,000.
Порівняйте це з тим, скільки ви віддасте за 4-5 років “навчання” в українському виші. Де на виході отримаєте папірець, який не знадобиться приблизно ніде крім України. Та й в Україні він не особливо потрібен: лише “для галочки”, шоб був.
А от маючи чинний професійний міжнародний сертифікат – значно більше шансів отримати свою першу роботу в індустрії кібербезпеки. Тому що умовно-середній роботодавець на порядок більше довіряє компаніям типу EC-Council - ніж усій українській системі вищої освіти.
У якій 22 річна красапєта з нульовим рівнем знань - цілком може стати заступником декана факультету кібербезпеки.
