Австрійцям уже пригадали всі можливі гріхи - від нацистського минулого до прихованих симпатій до московитів та підозрілої поблажливості до топових українських корупціонерів.
Цікаво, чи хтось із вас пригадав мій пост від 22.09, де я стверджував, що НАБУ своїми діями вже забезпечило Кравченку гарантований захист від українського кримінального переслідування у Європі (можливо, навіть отримає політичний притулок)?
Бо це в голові українського громадянина (особливо, опозиційного до влади) все ясно і зрозуміло: є злочинець Кравченко та інші друзі Зеленського, є лицарі в білих шатах НАБУ та їхні союзники журналісти-розслідувачі - і жодних сумнівів, кого потрібно підтримувати.
Тепер уявіть себе австрійським правоохоронцем, кого цікавлять факти, а не ідейні переконання.
Отже, як виглядали би юридично значимі факти у викладі Кравченка чи його адвоката?
1. Чеснєший Генпрокурор Кравченко проводить слідство проти всемогутнього директора НАБУ Кривоноса і здобуває незаперечні докази, що той шахрайським шляхом уникнув покарання за кримінальний злочин і брав на попередній посаді участь у корупційній оборудці з землею (ці тези Кравченко зданий довести документально - К.В.)
2. У відповідь Кривонос встановлює апаратуру прослуховування в кабінеті Генпрокурора, але жодних доказів його злочинів не здобуває (факт - підозри Кравченку досі немає - К.В.), але починає отримувати інформацію щодо перебігу слідства по собі.
3. Щоб попередити оголошення підозри своєму керівникові, НАБУ затримує одного із працівників ОГП (Кропиву) за підозрою в кришуванні злочинної організації й використовує це для публічного тиску на Кравченка (прокурор САП Карась відкрито звинувачує Кравченка, що, насправді, Кропива діяв під його орудою, хоча підозра Кравченку не оголошується й доказів злочину суду не надається - К.В.)
Суспільна думка під впливом заяв антикорупційних органів формується різко негативно щодо Кравченка й це фактично розвʼязує їм руки для будь-яких дій щодо Генпрокурора (доводиться елементарно аналізом відкритих джерел).
4. Розуміючи небезпеку, Кравченко вносить підозру Кривоносу в ЄРДР, а сам терміново виїжджає з країни (докази в Кравченка є - К.В.)
5. НАБУ неприховано зловживає впливом і зупиняє доставку підозри Кривоносу через Укрпошту, а згодом у абсолютно незаконний і зухвалий спосіб взагалі вилучає її з ЄРДР (доводиться елементарно аналізом відкритих джерел -К.В.)
Це я виклав (у версії Кравченка - К.В.) лише ті факти, які є в загальному доступі. Впевнений, у нього є й інші, аби довести незаконне переслідування з боку одного з державних органів України, що однозначно ставить його під захист поліції та суду Австрії.
А тепер про інше. Для австрійців Україна - держава, де немає правосуддя. Більше того, діючі й колишні (хто знає, коли й на скільки часу вони стають колишніми? - К.В.) співробітники її спецслужб створюють чимало проблем у інших країнах - від викрадення Чауса до підриву Єрмолаєва. Як, на ваш погляд, мав зреагувати поліцейський функціонер у Відні при отриманні інформації про групу осіб із України, котра відверто незаконним чином отримала інформацію про перебування колишнього українського топ-чиновника (що має прихисток у Австрії) й намагається увійти з ним у фізичний контакт?
Які версії розглядали б ви на місці цього поліцейського? Думаю будь-які: від можливого замаху на вбивство чи викрадення - до залякування. І навіть якщо мова про виконання суто журналістської роботи, то закони Австрії досить жорстко захищають людину від систематичного переслідування з боку журналістів (це вам не Україна).
Тому, те що сталося з групою Ткача - результат закономірний.
Як і те, що жодного шансу на видачу Кравченка з Європи - навіть якщо знайдуться мегапереконливі докази його вини в згаданому або іншому корупційному злочині - в України немає.
Не знаю, чи достатньо він наскирдував за час свого прокурорства й чи встиг переправити нажите за кордон, аби тривалий час жити без турбот про хліб насущний, але про екстрадицію може не турбуватися взагалі. Як і про українських журналістів
