Рішення КАФ забрати титул у Сенегалу й передати його Марокко через два місяці після фіналу — це вже навіть не скандал, а щось поза шкалою. Раціонально це пояснити важко. Схоже, КАФ просто байдуже.
Але водночас вона ніби декларувала курс на прогрес і зміни. Ще перед попереднім турніром Патріс Мотсепе продавав ідею оновлення: перехід на чотирирічний цикл, синхронізацію з європейським календарем. У 2029-му планують запуск Ліги націй.
Тобто майже дзеркало європейської моделі: більше структури, більше комерції, більше ваги. Але що більше говорять про "зростання статусу", то легше цей статус обнулити одним рішенням, ухваленим заднім числом.
Було чимало ознак, що африканський футбол рухається до професіоналізації, а Кубок африканських націй почне здобувати повагу в Європі. Зокрема серед фанів, для яких турнір досі був "незручною паузою" посеред сезону.
"Дивіться, у нас є ліки від вашого роздратування — далі буде тільки краще", — казав президент КАФ.
КАН-2025 він явно бачив як вітрину: дві з трьох ключових реформ оголосили просто перед стартом турніру.
В 1/8-й фіналу з Танзанією (1:0) всі говорили про 94-ту хвилину: Ідді Надо падає в штрафному — свистка немає. VAR мовчить, попри очевидний фол. Тему швидко "заглушили".
Чвертьфінал із Камеруном Марокко виграло по грі, але питання до суддівства лишилися. Те саме — у півфіналі з Нігерією. Цього разу скандал спалахнув через стюардів, які виривали рушники у Стенлі Нвабалі.
Фінал був гарячим. На 90-й хвилині — 0:0 і вісім доданих хвилин. На 93-й Абдулайє Сек забиває за Сенегал — гол скасовують за фол в атаці. За три хвилини падає марокканець у штрафному. Тепер арбітр дивиться VAR і після довгої паузи дає пенальті.
Сенегальці йдуть з поля й понад 10 хвилин не повертаються. Гру відновлюють лише на 24-й доданій хвилині. Браїм Діас б’є "паненкою" — голкіпер тягне. Матч триває, і Пап Гей забиває переможний гол у додатковий час.
Сенегал переміг. Футбол переміг. Марокко подає скаргу до КАФ, але після фінального свистка це вже нікого не хвилює.
Але між іншим він говорив і про Марокко: "Вони можуть робити що їм заманеться. Вони мають величезний вплив у КАФ".
Коли КАФ оголосила, що вирішила змінити переможця фіналу, Моліна про це нагадав:
"Відколи ФІФА контролює КАФ через своїх маріонеток, усе працює "чудово". Жодного суверенітету, жодної фінансової чи політичної незалежності — лише підлеглість".
Логіка КАФ спирається на два пункти регламенту:
- команда, що відмовляється грати або самовільно залишає поле, отримує технічну поразку;
- спроба вплинути на результат через такий демарш тягне додаткові санкції.
Але давайте чесно: це формалізм. Рішення про анулювання результату ухвалили через два місяці. І головне — арбітр дозволив матч дограти й зафіксував його результат.
Федерація Сенегалу подала апеляцію до Спортивного арбітражного суду в Лозанні — він і вирішить, чи скасовувати вердикт КАФ. Але чекати доведеться місяці.
"Ми обурені. 29 березня відбудеться засідання Виконавчого комітету Африканської конфедерації футболу (КАФ), і це буде Третя світова війна", — заявили в Сенегалі.
Це, звісно, не найдоречніша аналогія з огляду на міжнародну ситуацію, але гнів у Сенегалі настільки сильний, що важко знайти проблиск спокою.
Залишається питання: яка роль Патріса Мотсепе? Формально — жодної. Президент КАФ не входить до Апеляційного комітету й не відповідає за зміну результату.
А яка роль Джанні Інфантіно?
Спершу конфедерацію очолив Ахмад Ахмад — за нього десятки мільйонів доларів зникли в тіні, а кар’єру зламали французькі слідчі. Потім Інфантіно відрядив до КАФ свою генсекретарку Фатму Самуру як наглядачку.
Нарешті, в 2021-му кермо взяв Патріс Мотсепе. Генсеком став Верон Мосенго-Омба — людина з орбіти ФІФА, чия робота вже викликає спротив усередині організації.
Яким боком тут Марокко?
Тим, що вони постійно в центрі уваги. Вони програли боротьбу за ЧС-2026, але різко підняли статус після півфіналу на ЧС-2022 у Катарі. Згодом країна отримала ЧС-2030 разом з Іспанією та Португалією. І тепер — рішення КАФ, яке фактично дозволило святкувати постфактум.
Досвід великих турнірів підказує, що господарів часто "підтягують". Чи залишиться це нормою? І чи не виявиться, що подібні рішення — не виняток, а нове правило?
Вже скоро ЧС-2026 імені Дональда Трампа — там і побачимо.
Щодо Африки, КАН-2025 мав не лише підсилити імідж африканського футболу. Він просував Марокко як майбутнього співгосподаря чемпіонату світу; як країну, чия збірна не зупинилася після півфіналу в Катарі.
Схоже, керівництво КАФ хотіло будь-що втримати цей наратив. Але в результаті вистрілило собі в ногу. Принаймні, іміджево — якщо в Африці, звісно, чули таке слово.
Олександр Кузнєцов Автор UA-Футбол
