Історія навколо відставки уряду і конкретно Федорова з посади міністра оборони, це ж не про міністрів Свириденко і не про Федорова в МО. Все куди гірше - це історія про неадекватність рішень однієї людини, що вважає ніби вхопила Бога за бороду.
Питання не в тому гарний Федоров мінстр чи ні, наскільки і в чому результативний, краще за попередника чи ні. Питання в тому, що коли президент країни за 4 роки повномасштабної війни ТРИЧІ міняє міністра оборони, то у такого президента немає зеленого розуміння, що відбувається в реальності.
Питання в тому, що коли уряд воюючої країни перетряхують раз на рік, але після того не зростає якість менеджемнту, а сам уряд лишається набором безвольних виконаців волі Банкової - це не про реформи, не про відповідальність, не про довіру до інституцій, це про відсутність зеленого розуміння - що важливо для країни і хто може це втілити.
Питання в тому, що коли єдиним інструментом показати суспільству, що щось відбувається... є призначення чергових винних і чергове привласнення крихти позитивів собі любимому - це про деградацію.
І не треба говорити, "він робить як вміє, те що може, як вважає, що то на краще" - сорі, Держава, це не приватна власність і це куди масштабніше за Квартал або навіть Династію. Якщо ти волею історії опинився в головному кріслі Держави, то маєш діяти не в своїх, а в інстересах інституцій (які діють в інтересах суспльства, країни, держави, нації).
Навіть ціною твого власного іміджу і перспектив. В першу чергу - ціною твоїх перспектив.
Тож якби одна єдина особа в країні розуміла серйозність викликів і не думала про власні вибори і шкурняки оточення, вона б першою закликала до зміни правил гри. До реальної технократичності чиновників, до реальної коаліції єдності, до реального розподілу повноважень і відповідальності.
Якби це сталося, ця особа мала останній шанс увійти в історію, а не вляпатися.
Але "якби" ніколи не станеться. Тому, замість бути для країни Troubleshooter особа, що вирішує в країні все, є просто Trouble для країни.
І в результаті ми маємо абсурдну ситуацію, коли Федорова - одного із архітекторів успіху Зеленського на виборах, одного із винуватців, що країна з 2019 року тяжко хворіє авторитарним популізмом - захищають люди, котрих важко назвати симпатиками Зеленського. І навіть білопальтошні лігроди і кишенькова блогоферма Банкової в ступорі і тремтячими руками видобуває з клавіатури фразу "Володимир Олександрович, це була помилка..."
Тільки у Володимира Олександровича може вже не бути альтернатив здати назад. Як казав один кіногерой, "лібо я єйо вєду в загс, лібо она мєня вєдьот к прокурору..."
