Війна — не шоу. Вона не має бути TikTok-стрімом, марафоном донатів чи телевізійним перформансом. Війна — це смерть і боротьба, а не фон для піару й бізнесу.
Зброю має купувати держава. Це аксіома. Податки, міжнародна допомога, репарації — ось ресурси для армії. Не пенсії, не кишені студентів, не останні гривні матерів загиблих. Народ не повинен ставати «банкоматом війни».
Блатні волонтери — нова каста. Притула, Стерненко, Лаченков, Лебіга, Гороховський та інші стали символами цієї моделі: у них є броні, мільйони, свобода. Вони недоторканні, бо потрібні як фасад і рупор.
Кожен донат без контролю — це відкат. Кожна гривня, що проходить через «узгоджені» фонди чи посередників, ризикує осісти у кишенях спецслужб, чиновників і «правильних» блогерів. Красиві фото пікапів — лише ширма.
Довіра народу стала валютою. Її перетворили на політичний капітал, корпоративний піар, на нову форму лояльності. Люди думають, що допомагають армії, а насправді фінансують систему, яка наживається на війні.
Армія стала заручницею TikTok. Солдати чекають не від держави, а від того, чи встигне інфлюенсер зібрати на стрімі. Це приниження для армії й загроза для країни.
Ініціатива 7 кроків до перемоги нагадує: «Бюджет Перемоги» має бути державним, а не народним. Солдат має отримувати все необхідне від держави, а не від того, чи встигнуть інфлюенсери зібрати на дрони. Волонтерство — це право і жест солідарності, але не заміна відповідальності влади.
Ми кажемо «досить»
• Досить прикривати від мобілізації блогерів-улюбленців влади.
• Досить перекладати війну на плечі народу.
• Досить робити з війни політичний бізнес і шоу.
Ми вимагаємо правди
• Війна — це відповідальність держави.
• Солдат — не контент для піару.
• Народ — не банківська картка.
Війна не для лайків. Війна не для піару. Війна не для бізнесу.
Війна — для Перемоги. І Перемога — це обов’язок держави перед своїм народом.
Зброя купується державою, народ контролює. Тільки так Україна залишиться сильною і переможе.
