У п'ятницю, четвертого жовтня, спалахнула пожежа біля Пермського НПЗ, він же ПАТ «ЛУКОЙЛ-Пермнефтеоргсинтез”.
Що саме там горіло — приховано за димовою завісою. РФ рапортує про порушення правил техніки безпеки, але що це за випадкова пожежа на 10 тисячах квадратних метрів, яка охопила цистерни й потребувала двох десятків одиниць спеціальної техніки, науці невідомо.
При цьому «приватна нафтобаза біля села Осенці» — це і є НПЗ, там ще перевалка, ТОВ «Транснефть», але пожежа була далі на захід.
Методом виключення — масштабна пожежа на НПЗ, кілька годин гасіння цистерн і спроби брехати означають, що в гості залетіли українські пташки.
О 4:23 ранку 7 жовтня сталося кілька вибухів на нафтобазі в порту Феодосії — росіяни оголосили техногенну катастрофу муніципального рівня, щонайменше дві ємності й система нафтопроводів горять.
Це АТ «Морской нефтяной терминал» — він уже був ціллю для безпілотників щонайменше тричі, але страйк такого рівня з багатогодинними пожежами вперше.
Це найбільший термінал у Криму місткістю 250 тисяч кубів, із системою перекачування з трубопроводів на потяги й танкери — судячи з відео, горить одна з трьох найбільших цистерн.
Крім того, фіксували вибухи в Бельбеку й Новофедорівці — можливо, щоб не дати комфортно працювати бортам ППО по крилатих ракетах, можливо, щоб поколупати інфраструктуру (заглиблені цистерни, техніко-експлуатаційні частини, різні приміщення для чергової зміни й управління).
Так ми розуміємо відразу кілька речей.
Імовірний тиск партнерів на Україну з вимогою не бити по нафтовій інфраструктурі не вирішальний для нас у виборі цілей, попри вкиди в багатьох медіа.
Ми не знаємо в принципі, була така вимога чи ні, але удари по нафтових об’єктах тривають, з перервами на дорозвідку.
Удари по арсеналах і погрози ядерної відповіді Москви на атаки дронами «третіх країн» ніяк не пов'язані. Якщо довідаємося про прибуття, наприклад, північнокорейських копій «іскандерів» або іранських снарядів, то спробуємо дістати.
А ви поки що займайтеся військовою справою — закидайте мільярди доларів у розбори гноїлищ, утилізацію, створення капсульних сховищ, розосередження й охорону боєприпасів.
Звичайно, це питання вирішать — може, почнуть постачати армію з коліс (тоді буде додаткове навантаження на тактичний тил, ресурс автомобілів), може, будуть розосереджувати по численних закинутих будівництвах часів СРСР. Але це час, гроші й відволікання ППО.
Швидше за все, тут суто військові завдання. Дорозвідка до й після ударів, аналіз, розробка маршрутів прольоту ракет, вивчення інформації від партнерів про РЛЗ і випромінювання РЕБ.
Та й, природно, спроби перенести зусилля, щоб розтягнути ППО.Сьогодні видобуток, завтра перевалка, післязавтра очистка нафти, потім арсенал — роздмухуйте штати ППО, тасуйте колоду з боєготових комплексів, інтенсивніше ремонтуйте й формуйте регламент.
Усе це гроші і чималі. Тоді як у 2024 році РФ виділила на оборону трохи більше ніж 112 млрд доларів.
Це на все: на програми переозброєння флоту; на ядерну тріаду; на прикордонну службу ФСБ; на охорону незліченних баз зберігання військової техніки, де то підлітки підпалюють гелікоптери, то прилітає «нептун» і заводить купу двигунів від «града»; на розробку того, що не має аналогів; і на бази в Сирії, Таджикистані; на операції в Африці.
Точка застосування досить очевидна — до бездоріжжя залишилися лічені дні, а жодні захоплення районних центрів на Донеччині не зупинять кампанії ударів по тилу РФ, яка пускатиме їм кров і гроші.
Йдеться не про те, що Вугледар не важливий чи що спроби охопити Селидове не загроза.
Стратегічно ми робимо все те саме в очікуванні зростання ВПК Заходу й нашого, а також ефекту від посилення мобілізації, коли набрані люди перетворюються на злагоджені підрозділи.
Авіація надходить за планом (частина нідерландських бортів уже в країні); румунська батарея ПРО вже в Україні; німці надіслали нам 60 тисяч снарядів за місяць, а до того цифри були п'ятизначними; САУ «Богдана» на рік буде до 200 штук, і до 180 CAESAR нам передала й передасть Франція.А в перспективі, взимку, на десерт перед нами величезна Московська агломерація — 21 млн населення.
З пострадянськими ТЕС; з містотворчими підприємствами, що опалюють населені пункти з 50–70 тисячами мешканців; із сотнями тисяч таджиків, узбеків і туркменів, що туляться на орендованих квартирах у бетонних коробках; з проблемами минулого опалювального сезону навіть без бомбардувань (з нашою невеликою поміччю).
Тож сильно ППО не поманевруєш — це знають вони і знаємо ми.
Це означає, що нафтобази, перевалка й переробка горітимуть далі.
Війна триває, противник пристосовується до ударів по ньому, ми імпровізуємо.
Минулої зими наша інфраструктура була ціллю, цієї в цю гру вже можна грати удвох.
