Для нічного удару 6 червня по Україні ракетами Х-101 РФ вдалося підняти в повітря лише 7 бортів — 5 Ту-95 МС і 2 Ту-160.
Щоб запустити 36 ракет, довелося взяти по 5 — усе ще не максимальне бойове навантаження, але близьке до нього.
Подібне було аж рік тому — Москва намагається уникати забивати дефіцитними ракетами досить пошарпану життям авіацію, бо швидше вбиває ресурс, а в разі аварії може бути багато мільйонів доларів збитків.
Та й Х-101 у середньому від місяця до місяця випускають 53 штуки — ризикувати дорогими штучними виробами не хочеться.
Що ми маємо в результаті ударів дронів під час операції «Павутина»? Крім згорілих вщент стратегів, є кілька десятків далеких бомберів з пошкодженнями різного ступеня важкості.
Від того, що fpv влучив у бак, але той був порожнім або закачаним азотом, до того, що машину загасили або вона була посічена детонацією ракети без загоряння.
Усім їм потрібна дефектація: чи не зруйновано центроплан, у якому стані енергетична система, чи не залило системи піною, коли гасили.
Хтось вирушить на капітальний ремонт, хтось обов'язково від'їде в донори, когось упорядкують на місці.По суті, ми за удар вивели з ладу полк дальньої авіації — вкрай серйозні збитки і багато в чому унікальна операція.
Це повністю зруйнувало весь цикл підготовки до вильотів: міжремонтне обслуговування, графік заводського ремонту, заходи у ТЕЧ.
Росіяни потребують перетасування штату, з миру по нитці нових організмів, прийому цих бортів пілотами й командами техніків.
А це час, якого вони не мають, адже треба показати, що шкоди не так багато і Кремль готовий продовжувати бомбардувати.
Тому зносять КАБом порожню адміністрацію в Херсоні та працюють по луцькому «Мотору», який там був роками — це багато в чому медійні удари.
Крім того, Сили оборони України вдарили дальніми дронами по «Енгельсу», де готують до зльоту дальні бомбардувальники, і по «Дягілєву», звідки злітають заправники й літаки супроводу.
Там численні пожежі в локаціях, де зберігають ПММ і лежать на ґрунті боєприпаси — це роблять, аби збільшити хаос й організаційні витрати.
Знову підпалили комбінат Росрезерву «Кристал» — палають мінімум 3 цистерни.
У нас також втрати. Під час ліквідації загоряння в Києві загинули троє пожежників. Влучили в готель «Мотор» у Луцьку. Влучили в ангари. Спробували дістати метро в столиці.
Але загалом нічого такого, що випадало б зі звичної для Москви канви — бити, куди можна дотягнутися, кілька разів на місяць.
Можливо, це і був план — нездійсненні умови в Стамбулі, масована атака далекою авіацією, звинувачення нас у зриві переговорів, ухилення від нових санкцій якомога довше.
Судячи з того, що Москва пішла на зниження облікової ставки до 20 %, інфляція визнана менш руйнівною для економіки, ніж дорогі кредити і падіння громадського ринку.
Тому якщо удари по нас неминучі, а всі спроби поговорити — це лише спроби уникнути санкцій і затягнути рецесію, вибір тут небагатий.
Потрібно продовжувати працювати по їхніх можливостях завдавати ударів по нашому ВПК і розвивати його там, де Москва не може дотягнутися.
