По-перше - вкотре доведено, що чуда не буде. Про російську тактику «бульдозера» говорено-переговорено. Його неможливо вмовити - його можна тільки зупинити. Поламати, позбавити пального, знешкодити водія. Інших варіантів нема.
Наче почало доходити.
По-друге, згадується англійське прислівʼя з двох частин. Перша широко відома: «все приходить до того, хто вміє чекати». Воно дуже характерне для багатьох у західному світі. От тільки воно має продовження: «Але важливо, що ти робиш, чекаючи».
Отут по-третє. Дуже промовиста реакція читачів. Зазвичай я її в ілюстраціях відрізаю - бо це питання динаміки і тп. Але тут ця реакція справді важлива. Домінує… злість. На партнерів. А може, звернути питання до нашої любої влади? Що робите _ви_?
Ви ж прийшли на посади під гаслом «я вам нічєво нє должен». То чому вимагаєте від інших - які і без того нам допомагають, усупереч «мудрості» егоїзму?

І по-пʼяте. Вимальовується дедалі рельєфніше: росія вирішила або убитись, або звоювати нас, «не прстоявши за ціною». Тож маємо знову здивувати світ.
ОПа, як тільки минув переляк лютого-бкрезня 2022, робить усе, щоб дива нн сталося.
Нам говорять уже практично прямим текстом, що це має змінитись.
Яких ще стимулів вам не вистачає?..
Уряд національної єдності / порятунку ж усе одно буде. Але або як мудрий продуманий крок - або як реакція похапцем на відчайдушну ситуацію.
Різниця - в життях, території, перспективах. І кожна ця жертва впаде на совість тих у ОПі, хто досі нічого не зрозумів