Румунія, Польща, Португалія - три країни, в яких цими вихідними відбулися вибори, і одночасно три приклади, коли кандидати/партії, що пропонують своїм виборцям абсолютну риганину з ненависті та ресентименту, отримали чималу підтримку.
Можна й далі шукати пояснень у тому, що ціна на яйця не така чи кляті ліваки забили нещасних білих чоловіків у куток і вони звідти огризаються, але продавці ненависті отримують все більше й більше підтримки у країнах з дуже різними станами економіки, міграції та політичної культури загалом.
Єдині спільні змінні у цих рівняннях - це повзуча революція у споживанні інформації, коли джерелом новин для людей остаточно стає тікток, ютуб, телеграм чи твітер, в яких алгоритми безвідмовно виносять продавців ненависті у топи переглядів.
Якщо додати сюди той факт що частина цих мереж безпосередньо контролюється ворожими демократіям авторитарними режимами, а частина вдало "хакається" для маніпуляцій за допомогою ботів та рекламних бюджетів, то не слід дивуватися, що багато з цих "нових облич" виявляються такими дружніми до Росії чи Китаю.
Не треба навіть нікого купувати напряму. Якщо ти знаєш, що твої проросійські чи антизахідні меседжі принесуть тобі купи переглядів і фоловерів, то за відсутності совісті така халявна інфопідтримка не викличе жодного внутрішнього спротиву. Брак інтелекту та емпатії і нестримна жага влади допоможуть впоратися з усвідомленням того, що тебе використовують для руйнації власної держави, як це зараз відбувається у США.
Регуляція інформаційного простору за таких умов перетворюється на питання виживання демократій. І питання тут як до самих алгоритмічних моделей споживання інформації, так і до впливу ворожих акторів за допомогою власних продуктів і маніпуляції західними. На жаль, ідея про абсолютно необмежений обмін інформації як запоруку свободи і добросовісної конкуренції ідей в епоху соціальних мереж і штучного інтелекту є так само утопічною, як і віра в кінець історії.
