Бо щонайменше на найближче десятиліття ситуація в економіці України буде дуже важкою. І вона ще більше посилюватиметься тому, що продовжується дуже руйнівна війна, а також склалися величезні протиріччя між фундаментальними принципами побудови держави та економічними реальностями.
Тепер ми, мабуть, найпросівший ринок серед країн, що розвиваються. Тому за сукупністю факторів поточна ситуація в Україні є дуже важкою. Особливо мало оптимістичного щодо даних промвиробництва, іноземних інвестицій, роздрібної активності тощо. І Кабмін навряд чи зможе продовжити державне фінансування промисловості. Просто вже немає для цього бюджетних грошей. Що, безумовно, негативно позначиться на макроекономічних показниках та ВВП України.
Але де будуть ключові проблеми? По-перше, з відомих причин ніхто не буде посилювати підприємства південного сходу – основного джерела валютних надходжень до держбюджету. По-друге, невідомо досі, якою буде економічна складова майбутнього мирного договору після закінчення війни.
І що тепер робити? Ну так, визнати, що старі правила вже в Україні не працюють. А нових поки що немає. Пам'ятаю, вперше дізнався, як руйнуються радянські правила ще далекого 91-го року. Хто сьогодні їх ламає дощенту? Хто зможе знайти консенсус як альтернативу? Враховуючи той факт, що зараз відбуваються якісь потужні рухи, формуються незрозумілі вектори і, не маючи жодних правил, ніхто в Україні просто не може спрогнозувати чи передбачити, що буде далі. Це найстрашніше зараз. Впевнений, що це викликає особливе занепокоєння і в США, і в країнах ЄС. Щоб такі процеси не розпочалися й у них.
Отже, треба визнати - потрібні Україні топ-чиновники з економічним мисленням для пошуку комбінації, яка б допомогла знайти вихід щодо формування нових правил у країні.
