Одна модель на підставі аналізу історії десятків країн стверджує, що неможливо досягнути високого рівня економічної та творчої свободи, тримаючи закрученими гайки політичної та правової несвободи. Що люди, які стали економічно самодостатніми, обов'язково захочуть захисту своїх здобутків, своїх прав та своєї спроможності визначати власне майбутнє.
Друга модель стверджує, що все це дуже відносний, західний та європоцентричний погляд на людину і суспільство. Що поняття демократії та автократії придумані на Заході й описують виключно західні реалії, а на Сході люди так не живуть і так не думають, і ці поняття на Сході нерелевантні. Що людям головне бути щасливими, а для цього зовсім не обов'язково мати те, що важливо людям на іншому боці планети.
Перша модель ґрунтується на припущенні, що людська природа однакова на всій планеті. Що в усі часи й на всіх континентах люди мріють про те саме.
Друга модель ґрунтується на припущенні, що людська природа є культурно обумовленою, що універсальної людини не існує.
З першої моделі випливає, що у Китаю врешті нічого не вийде.
З другої моделі випливає, що Китай стане володарем світу.
Залишилося почекати й подивитися
