Ми заплатили сотнями тисяч життів, зруйнованими містами і мільйонами втрачених дітей за те, що вважали, ніби державу можна віддати в управління чужинцям і блазням, а самим відсидітися у власній хаті з краю.
Більше ніколи в історії українці не мають права:
1. Обирати владу очима й вухами через телевізор чи тікток, купуючись на солодкі серіальні обіцянки швидкого миру й халяви;
2. Допускати до державних посад людей без глибокого українського національного коріння, без досвіду збройного захисту країни, без нульової толерантності до всього московського та космополітично-офшорного;
3. Віддавати монополію на зброю і насильство купці тилових силовиків, залишаючи себе беззбройними перед внутрішньою узурпацією.
Зцілення почнеться в ту хвилину, коли кожен українець, дивлячись у дзеркало, скаже собі: «Більше жодних месій, жодних блазнів і жодних панів. Ця земля — моя власність і моя відповідальність. Або я особисто зі зброєю, знанням і законом у руках стаю будівничим і наглядачем своєї Республіки — або мій рід зникне назавжди».
