Розберемося, як криза у Перській затоці і чи врятує нас «єБачок».
Передусім треба розпочати з матчастини.
Україна, попри виснаження внутрішніх родовищ, має ще достатньо значний нафтовидобувний потенціал — десь на рівні 395 млн бар. сукупних запасів нафти, і займає 50-ту сходинку світового рейтингу основних нафтових країн.
Запасів нафти в Україні вистачить на п’ять років внутрішнього споживання.
Однак проблема полягає у тому, що в Україні майже повністю знищена внутрішня переробка нафти, зокрема Кременчуцький НПЗ.
Щороку Україна видобуває нафти і газового конденсату на рівні трохи більше 2 млн тонн.
Зважаючи на те, що експорту сирої нафти з України майже немає, вона має «десь» перероблятися всередині країни.
Мова про умовно децентралізовану переробку та нафтохімію.
На добу Україна споживає у нафтовому еквіваленті (через різні паливні продукти) приблизно 200 тис. умовних барелів нафти, або більш як 9 млн тонн щорічно.
Імпорт нафтопродуктів в Україну становить до 8 млн тонн на рік на суму 6–7 млрд дол.
Збільшення світових цін на нафту на 10 дол. за барель — це умовні втрати українського ринку на рівні 2 млн дол. на добу.
За час війни США з Іраном нафта зросла у ціні на 40 дол./бар.
Тобто йдеться про втрати на рівні 8 млн дол. на добу.
Місяць війни на Близькому Сході — це плюс 240 млн дол. додаткових витрат у межах енергетичного балансу країни, або до 3 млрд дол. додаткових витрат, якщо війна протриває рік і ціни на нафту не зростуть вище 100–110 дол./бар.
Або додаткові витрати на рівні до 5 млрд дол., якщо війна триватиме, а ціни на нафту зростуть до 150 дол. за барель.
Наведена вище динаміка підтверджується і динамікою цін «на землі».
Середня ціна на бензин марки А-95 перевищила 72 грн/л, а дизельного палива — 82–84 грн/л.
Ціна автогазу збільшилася до 45–46 грн/л.
Враховуючи, що ціни на природний газ на європейському ринку підвищилися внаслідок війни в Перській затоці до 1000 дол. за тисячу кубометрів, суттєво зросте і вартість імпорту природного газу в Україні.
На одному мільярді кубометрів переплата за умови збереження нинішнього рівня цін становитиме для нас до 500 млн дол.
Зважаючи на надкороткий опалювальний сезон 2025/2026, Україна зберегла досить високий рівень запасів природного газу в підземних сховищах газу — близько 9,5 млрд кубометрів.
До початку опалювального сезону 2026/2027 у ПСГ необхідно накопичити до 15 млрд кубометрів.
Звісно, суттєво впливатиме на обсяги такого закачування в резерви внутрішній видобуток природного газу в Україні.
Але цей показник досить важко спрогнозувати, враховуючи постійні удари РФ по газових родовищах та інфраструктурі видобутку (переважна більшість родовищ розташована на сході країни, в Сумській, Полтавській і Харківській областях).
Однак від показника внутрішнього видобутку залежить насамперед показник планового імпорту природного газу.
Яким він буде?
Розглядаються моделі від 1 млрд до навіть 5 млрд кубометрів (у разі тотальних атак на газові родовища).
Якщо війна у Перській затоці триватиме, це означає, що переплата за імпорт природного газу може становити від 500 млн до 2,5 млрд дол. (максимум).
Втім, є варіант і подальшого підвищення ціни природного газу до 1,5 тис. дол. за тисячу кубометрів у разі ескалації війни на Близькому Сході надалі, коли трафік скрапленого природного газу з Катару буде повністю заблокований.
Таким чином, у контексті імпорту природного газу та формування резервів у ПСГ можна розглянути варіант «лайт» і варіант «хард».
Варіант «лайт»: швидке завершення війни в Ірані та стабілізація газового ринку та тлі системної захищеності газових родовищ в Україні.
Тоді мова йтиме про втрату кількох сотень мільйонів доларів за підсумками цієї цінової кризи.
Варіант «хард»: зростання ціни на європейському ринку до рівня у 1,5 тис. дол. на тлі інтенсифікації ударів РФ по інфраструктурі газового видобутку в Україні.
У цьому разі сума втрат зросте до 5 млрд дол.
Приблизно така ж сума втрат можлива за варіанта «хард» на ринку нафтового палива.
Сукупний максимальний паливний шок тоді обійдеться для української економіки у 10 млрд дол. на рік (варіант «хард») і до 1 млрд дол. сукупно — при варіанті «лайт».
На сьогодні Антимонопольний комітет України розпочав перевірку обґрунтованості різкого підвищення цін на АЗС, але тут треба розуміти специфіку цінових коливань на паливному ринку.
Як працює логіка власників АЗС?
Збільшення світових цін на паливо призводить до переоцінки товарних запасів на складі відповідно до нових цін, навіть якщо це паливо було законтрактоване ще за старими цінами.
Наведемо простий приклад: у вас на складі 1000 л палива за старими цінами на рівні 50 грн.
Вартість палива у разі його реалізації — 50 тис. грн.
Припустимо, ціни зростуть до 100 грн за літр.
Якщо ви продаватимете це паливо за «старою» ціною, то отримаєте виручку обсягом 50 тис. грн.
Але, враховуючи зростання цін, за 50 тис. грн ви зможете придбати не 1000 л, а 500 л, тобто вдвічі менше.
І так далі до повного вичерпання обігових коштів.
Для того аби ваш маржинальний бізнес працював, ви маєте продати свої товарні залишки на складі за новою ціною, отримати 100 тис. грн і тільки тоді зможете придбати чергові 1000 л палива.
Хоч як парадоксально це звучить, але мережі АЗС починають заробляти на треку падіння цін на паливо.
Тоді в нашому прикладі, продаючи паливо за ціною в 100 грн і отримуючи виручку в 100 тис. грн, АЗС у разі падіння цін до 50 грн за літр зможуть купити не 1000 л нового палива, а 2000 л.
На треку зростання ціни, якщо у вас саме маржинальний бізнес, тобто торговельне посередництво, ключова мета — не отримати збитків.
Заробляють тут видобувні компанії, які зберігають доступ до світової логістики.
Крім того, варто врахувати специфічну еластичність палива за ціною.
Моторне паливо — товар з низькою еластичністю, нижче одиниці.
Еластичність товару за ціною розраховується як відношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни.
Якщо товар нееластичний, його коефіцієнт еластичності нижче одиниці: попит на товар змінюється повільніше за зміну ціни на нього.
За таких умов обсяг споживання у разі зростання ціни залишатиметься на стабільно високому рівні (з незначними коливаннями).
Той, хто їздив на автомобілі, і надалі це робитиме.
Автовласник купував паливо за ціною 50 грн/л і робитиме це за ціною 75 грн/л.
Наприклад, на добу власник автомобіля витрачає 5 л палива.
Зростання вартості такого обсягу становитиме для нього, в нашому прикладі, 125 грн на добу.
Що стосується еластичності моторного палива за ціною, то вона розраховується як логарифмічна функція показників доходу мережевих трейдерів (які максимально збільшують ціну), попиту споживача (ажіотажний — усі намагаються заправитися про запас), ціни палива на світових ринках та ціни товару-замінника.
А замінників для моторного палива майже нема — перехід на газ (але зростає і вартість газу) або електроенергію (але для цього треба або мати «гібрид», або продавати автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння).
Акциз і ПДВ — начебто непрямі податки, які сплачуються кінцевим споживачем, і в загальній теорії зниження непрямих податків приводить до зниження цін.
Але для цього в країні має функціонувати ефективний АМКУ і еластичність товару за ціною має бути більше одиниці, а не менше, як у випадку цін на паливо.
Наприклад, ніхто не купуватиме десять телевізорів, якщо вони подорожчають утричі.
Що стосується палива, то зниження податків ніколи не приведе до пропорційного зниження ціни в умовах зростання світових цін.
Податки в цьому разі впливають лише на рівень маржі власників АЗС.
Податкова пільга — це дотація маржинального доходу мережевих компаній, а не інструмент зниження цін на паливо.
Споживач заплатить за паливо саме ту ціну, яка є рівноважною на цьому етапі.
І тут держава повинна підтримати соціально вразливі верстви населення за допомогою тих же електронних талонів на паливо, наприклад, у системі «Дія», де є вся потрібна інформація.
І ця допомога має бути надана за рахунок отримання державним бюджетом паливних податків, передусім акцизу.
Про які соціальні групи населення йдеться?
Це насамперед жителі сіл, волонтери, внутрішньо переміщені особи, військові, такі структури, як Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова (ПДМШ ім. Миколи Пирогова).
Звісно, мова не йде про механізм «єБачка», який застосував уряд без «фільтрації» груп споживачів за соціальним ранжиром.
Наприклад, такі структури, як ПДМШ ім. Миколи Пирогова, мають отримати паливну компенсацію на всю вартість зростання цін на паливо.
А ВПО, жителі сіл тощо — у розмірі певного лімітованого обсягу споживання палива, яке підлягає компенсації за вартістю.
Наприклад, 100 літрів палива для жителів сіл, які продають свою продукцію в містах на ярмарках, 50 літрів — для ВПО, які здійснюють релокацію по території країни, тощо.
І окрема програма часткової компенсації вартості добрив для аграріїв і природного газу для підприємств теплокомуненерго та газової генерації.
Це має бути саме цільова програма компенсації, а не валова роздача «єБачків».
