Нарешті поставлена крапка навколо дурної суперечки про Булгакова: в Києві проголосували за демонтаж пам'ятника імперцю і ще ряду постатей та елементів періоду московської окупації.
Дивує лише, що пам'ятники українофобам на 4-й рік широкомасштабної війни на знищення української нації, у нас були.
Нарешті розум і гордість перемогли. Викинути на смітник і забути.
Але цього мало. Ідоли окупантам рашка ставила, щоб звеличити своїх, але й для іншої функції: щоб не дати нам звеличити наших.
Тому зараз ми не маємо зупинятися і не залишати місце пустим. Україна зобов'язана повернути заслужену шану героям свого минулого.
Наприклад, у нас в Україні ніколи не звеличували, хоча б в тому ж масштабі, що й чужинця Булгакова, - Юрія Горліс-Горського і Івана Багряного.
Досі в 2025 році у нас існує "музей Булгакова", але немає, наприклад, музея Горліса-Горського чи музея Багряного.
Юрій Горліс-Горський не сидить як пасивна жертва, не ниє про трусость худший із грєхов. Він - український Джеймс Бонд. Горліс-Горський не тільки намалював зліпок історії про боротьбу українців в Холодному Яру, в якій він приймав найактивнішу участь. Він проник у Вінницьку ЧК! Як агент, під чужим ім'ям, Горліс-Горський водив чекістів за ніс, сплутував їм карти і ризикуючи собою, вирятував, від лап смерті не одне безневинне життя. Він опинявся в розстрільній камері, він проникав на комуністичні мега-стройки, він мандрував Україною і бачив Голодомор. Він тікав за кордон, а потім повертався знову. Під час 2-ї світової він тримав у Львові бар, який використовував для підпільної боротьби, був на короткій нозі з місцевими бандитами, він подорожував у Фінляндію під час спроби окупації совком, і повертався в Холодний Яр, де його радо зустрічали місцеві жителі.
Якщо рускій опозиціонер тихенько ненавидить рускіх шарікових, але тремтить перед непереборним злом, то українець Горліс-Горський бере зброю в руки і вступає в протистояння.
Ось приклад для українців!
Війна це не лише бойові дії. Це протистояння сенсів.
Росія просуває закордоном балет і дні руской культури, і годує всіх з лопати Булгаковим, Солженіциним і Висоцьким. Але це має воєнну мету: зграя дикунів намагається прикинутися культурною спільнотою. Щоб цивілізовані люди коливалися перед знищенням дикої п'яної свині, що увірвалася в їх дім.
Ми не маємо права бути безликими перед світом, бути тубільцями без історії і культури, яких сильний білий культуртрегер ганяє в своїй колонії ракетами. Це самовбивчий образ. Ми маємо працювати над своїм обличчям в культурній сфері.
