Іноді хочеться просто взять і придушить якогось альтернативно обдарованого політика, який через свої дурацькі міркування стріляє в ногу цілій країні))) Свіжий приклад надав «The Economist» з Тайваню.
Тайвань розколотий на рівні виборців. Президент представляє демократичну партію ДПП, який за незалежність від Китаю. Парламент під контролем партії КМТ, яка за Китай (щось типу ОПЗЖ, яка хотіла злити Україну в Роіссю, нада пєрєстать стрєлять, китайци братья навєк).
Всі тайванці розуміють, що Китай збирається їх окупувати. Тому потрібна зброя для опору. І оскільки у Тайвані найкраща електроніка в світі на рівні мікросхем – здавалося б, що сам бог велів їм наробити купу дронів з штучним інтелектом. Щоб китайці отримали піздюлєй ще на підході до острову Тайвань.
Але прокитайська партія у парламенті тупо заблокувала гроші з бюджету на виробництво дронів. І я просто в ахері від мотивації:
«Дозвольте висловитися відверто», — зізнався один із високопоставлених чиновників: депутати від КМТ побоюються, що уряд спрямує кошти на дрони компаніям, які роблять пожертви в казну ДПП. На запитання, чи можуть тоді дружні до КМТ компанії виробляти дрони, цей високопоставлений чиновник зітхнув. Компанії, що підтримують КМТ, часто мають інвестиції в Китаї, тому не наважаться, пояснив інсайдер: партія воліє не стикатися з цією дилемою».
Але від себе я додам. Це піздьож, що вони там переживають за фінансування. Вони тупо саботують опір Китаю, щоб потім, коли Китай захопить Тайвань – стати урядом. Урядом зрадників. Але урядом.
Взяття тайванської демократії в заручники
Скільки дітей застрелить Сі Цзіньпін, щоб захопити Тайвань? Молодь острова вже не раз влаштовувала масові протести, коли відчувала себе зрадженою своїми правителями. Уявіть собі насильницьке захоплення влади Китаєм, організоване тайванськими елітами, прихильними до політики умиротворення. Чиї війська розчищатимуть вулиці і з якою летальною силою?
Чи використовуватимуть китайські завойовники показові судові процеси, щоб продемонструвати тайванській громадськості, що самоврядування закінчилося, а разом із ним — і їхній 30-річний експеримент із багатопартійною демократією? Китай має готовий правовий інструмент: закон проти сецесії, ухвалений у 2005 році, готовий до застосування проти «затятих прихильників незалежності Тайваню». Це моторошні слова для Демократичної прогресивної партії (ДПП) Тайваню, яка виграла останні три президентські вибори. ДПП наголошує на окремій ідентичності Тайваню та виступає проти претензій Китаю на острів. Китайські чиновники назвали президента Тайваню Лай Цін-те зрадницькою щуром. Найтяжчі звинувачення за законом проти сецесії, такі як «розкол держави», караються смертю.
А що ж щодо державних службовців Тайваню? Скільки з них потраплять до в’язниці або будуть звільнені, щоб, відповідно до заявлених цілей Китаю, після того як Тайвань стане регіоном Китайської Народної Республіки, на державних посадах залишалися лише ті, хто «підтримує возз’єднання країни»? Прецедент уже існує. Після того як у 2019 році Гонконг охопили антиурядові протести, китайські правителі цієї території вимагали від місцевих чиновників і політиків скласти присягу на вірність або бути усуненими з посад.
Китайські чиновники говорили про необхідність проведення кампаній з перевиховання на Тайвані після його завоювання. На острові з населенням 23 мільйони людей, де опитування постійно показують, що переважна більшість населення підтримує ту чи іншу форму самоврядування, мільйони людей, можливо, будуть змушені взяти участь у таких кампаніях. Крім того, на Тайвані розташована провідна у світі напівпровідникова промисловість, яка виробляє понад 90 % найсучасніших мікросхем, що використовуються по всьому світу. Кваліфіковані інженери роблять цю високотехнологічну магію можливою. Якщо вони спробують втекти, чи зачинить їх Китай у своїх виробничих цехах?
Коли сторонні спостерігачі аналізують можливі кризи на Тайвані, вони зазвичай зважують ризики китайського вторгнення або блокади. Це природно. Якби США втрутилися, щоб захистити острів, дві ядерні наддержави опинилися б у стані війни. Але варто розглянути й інший сценарій. Якщо Тайвань коли-небудь змусять капітулювати без бою — чого явно прагне Китай — Сі Цзіньпін та його підлеглі зіткнуться з низкою жахливих виборів. Щоб придушити свободи Тайваню, можуть знадобитися жорстокі репресії, які побачить увесь світ. Висновок має бути очевидним для тайваньських політиків. Їхня демократія — це не просто покращення порівняно з диктатурою, яка панувала на острові після того, як Чан Кайші, переможений у громадянській війні в Китаї, втік туди у вигнання 1949 року. Їхня політична система є фактором стримування.
Тайвань гостро потребує додаткових факторів, які змусили б пана Сі задуматися. Китай не боїться збройних сил Тайваню, хоча Демократична прогресивна партія (ДПП) намагається просунути їхню давно назрілу модернізацію. Традиційний захисник Тайваню, США, є ненадійним союзником. Президент Дональд Трамп погодився на рекордні продажі зброї Тайваню, але водночас висміює його як кволого і нерівного за військовою потужністю могутньому Китаю. Після переговорів із паном Сі в Пекіні в травні пан Трамп повторив китайські тези, в яких пана Лая називають гарячковитим політиком, здатним розпочати війну.
На жаль, замість того щоб цінувати тайванську демократію, егоїстичні політики руйнують її. Партійні чвари паралізували роботу уряду з часу напружених виборів 2024 року, в результаті яких ДПП зберегла контроль над президентством та виконавчою владою, тоді як опозиція на чолі з КМТ (спадкоємцями Чан Кайші) контролює парламент.
У багатьох країнах є токсичні політики. Тайванські ж вирізняються своєю безвідповідальністю. Вина не розподіляється рівномірно. Президент Лай є впертим і не радиться з поміркованими представниками КМТ, як це робила його попередниця Цай Інь-вень. Але опозиція спровокувала тривалу конституційну кризу. Депутати від КМТ та їхні союзники місяцями затримували ухвалення державних бюджетів, зокрема виділення коштів на американську зброю. Вони заблокували призначення суддів до Конституційного суду, внаслідок чого його склад настільки скоротився, що судді, які залишилися, не можуть дійти згоди щодо того, чи є у них кворум для вирішення ситуації з урядовим тупиком.
У драматичному акті саморуйнування опозиція заблокувала плани щодо запуску вітчизняної дронної промисловості із замовленнями на 210 000 повітряних і морських дронів. Тайвань потребує дронів, має досвід у сфері електроніки і міг би також експортувати їх до західних країн, які відчайдушно потребують некитайського обладнання.
Проте суперечки щодо бюджету, що їх веде КМТ, блокують нові замовлення на дрони щонайменше до наступного року. Під час візиту до Тайваню автор цієї колонки запросив високопоставлених представників КМТ пояснити ситуацію. «О, ми підтримуємо виробництво дронів, — сказали вони, — це політичне питання». «Дозвольте висловитися відверто», — зізнався один із високопоставлених чиновників: депутати від КМТ побоюються, що уряд спрямує кошти на дрони компаніям, які роблять пожертви в казну ДПП. На запитання, чи можуть тоді дружні до КМТ компанії виробляти дрони, цей високопоставлений чиновник зітхнув. Компанії, що підтримують КМТ, часто мають інвестиції в Китаї, тому не наважаться, пояснив інсайдер: партія воліє не стикатися з цією дилемою.
Розділяй і володарюй
Політики ДПП засуджують голову КМТ Чен Лі-вунь за заяву, що Тайвань не може покладатися на Америку і тому мусить зміцнювати зв’язки з Китаєм. Вони були розлючені, коли вона провела дружні зустрічі з паном Сі в Пекіні у квітні. Пані Чен наполягає, що її мета — уникнути війни, а не зрадити Тайвань. Інсайдери ДПП стверджують, що деякі члени її партії фактично виступають «заступниками» Китаю. Немає сумнівів, що Тайвань є мішенню китайських операцій з впливу. Незрозуміло, чи дають вони результат. Водночас наймолодші тайванці дедалі більше розчаровуються в політиці й все менш охочі голосувати. Ця ж група піддається масивному натиску з боку підтримуваних материковим Китаєм соціальних мереж, які висміюють тайванську демократію як хаотичну.
Ця дисфункція завдає шкоди Тайваню. Його шлях від диктатури до відкритого суспільства змінив його статус на світовій арені. Але сторонні спостерігачі не можуть любити його демократію більше, ніж це роблять його власні політики. Свободи Тайваню повинні бути його сильною стороною, що підвищує для Китаю ціну захоплення країни. На жаль, їх зраджують зсередини.
