ГОЛОВНА ЗАГАДКА РОЗСЛІДУВАННЯ РОБЕРТА МЮЛЛЕРА

ГОЛОВНА ЗАГАДКА РОЗСЛІДУВАННЯ РОБЕРТА МЮЛЛЕРА

Серед низки натяків спецпрокурора Роберта Мюллера на ймовірну змову президента Трампа з Московією, один із найприкметніших виплив прямо на судовому слуханні у Вашингтоні минулого тижня.

 У коментарях одного з провідних прокурорів Мюллера, викладених у стенограмі закритого слухання, стверджується, що спецпрокурор продовжує підтримувати щонайменше одну теорію: починаючи з того часу, коли Московія почала своїми діями просувати кандидатуру Трампа, люди з його середовища обговорювали можливості вирішити конфлікт, який виник через вторгнення Московії в Україну, та, можливо, звільнити Москву від економічних санкцій, накладених Сполученими Штатами та їхніми союзниками.

 Цю гіпотезу як додаткову запропонував прокурор Ендрю Вейсман під час обговорень зв’язків Пола Манафорта, колишнього очільника виборчого штабу Трампа, з московитом Константіном Кілімніком, якого слідчі пов'язують з кремлівською розвідкою. При ретельному аналізі стенограми, яку опублікували пізно у четвер, випливає, що прокурори зосередилися на розмовах цих двох осіб про план закінчення конфлікту, який виник через вторгнення Московії в Україну та анексію Криму в 2014 році. Головною ж метою Кремля в його міжнародній політиці було переконати Сполучені Штати полегшити або зовсім скасувати санкції проти Москви, накладені у відповідь на її агресію.

Згідно зі стенограмою, яка пройшла жорстку цензуру, Манафорт і Кілімнік неодноразово зустрічалися для обговорення так званого «мирного плану» для України, який мав би розпочати діяти на початку серпня 2016 року, в той час, коли Манафорт все ще очолював кампанію Трампа. Ці обговорення тривали і в 2018 році, коли спецпрокурор звинуватив Манафорта у багатьох злочинах, пов’язаних з його діяльністю в Україні. Прокурори заявляють, що Манафорт брехав їм про ці та інші розмови з Кілімніком.

 У понеділок, під час засідання на вимогу судді сказати, чому для розслідування так важливо встановити брехню Манафорта, Вейсман натякнув на напрям їхнього розслідування.

 
«Бо це дає ширше розуміння того, що, на нашу думку, насправді відбувається, і того, що, на нашу думку, є мотивом, - сказав Вейсман. – Гадаю, що це є серцевиною того, що наша команда розслідує».

 Конкретики від Вейсмана не було. Мета слухань була одна — визначити, чи Манафорт порушив свою угоду зі слідством, брешучи прокурорам про Кілімніка та інші справи. Кілімніка наприкінці червня через спроби підлаштувати звіти свідків у справі Манафорта звинуватили у змові з Манафортом для перешкоджання правосуддю.

 І все ж через не зовсім чіткі коментарі Вейсмана можна припустити, що розслідування спецпрокурора Мюллера, яке Трамп прагнув виставити «полюванням на відьом», і яке за словами чинного генпрокурора Метью Вітакера скоро завершиться, усе ще цікавить центральне питання: чи існувало щось на кшталт домовленості між Московією і Трампом?

 
Наразі прокурори обходять це питання, натомість публікують інформацію про випадки гакінгу та московських маніпуляцій у соціальних мережах, більшість з яких є на користь Трампа. Вони звинувачують низку його соратників у брехні, зокрема і Майкла Флінна, першого радника президента з питань нацбезпеки, який визнав, що брехав ФБР про розмови з московським послом, які стосувалися санкцій.

 Близького друга Трампа, Роджера Стоуна, звинуватили у брехні Конґресові щодо його спроб зв’язатися з WikiLeaks, яке опублікувало десятки тисяч викрадених московитами листів демократів.

 Проте найважливіше питання — про те, чому Кремль був таким впевненим у Трампі і чи Путін мав докази того, що Трамп дасть йому те, чого він бажає — залишається без відповіді.

 
Річард Барр, сенатор від штату Північна Кароліна, республіканець, який очолює комітет Сенату з питань розвідки, сказав CBS News у четвер, що, базуючись на наявних до цього часу доказах, слідчі комітету «не мають нічого, що могло би натякати на змову між Трампом і Московією».

 Проте ремарки пана Вейсмана доводять, що принаймні для спецпрокурора Мюллера цей напрям розслідування все ще є дуже актуальним.

 Санкції завдали відчутного болю економіці Московії. А будучи кандидатом та вже новим президентом, пан Трамп не вважав, що таке покарання було потрібним чи ефективним.

 Джон Гербст, колишній посол Сполучених Штатів в Україні, каже, що «дивна симпатія Трампа до Путіна та Кремля була очевидною під час його передвиборчої кампанії» та протягом перших місяців його президентства. За його словами, ця закономірність підсилила підозри, що Трамп може прагнути «великої угоди», яка б скасувала всі санкції, ймовірно на умовах, зовсім невигідних для України.

 
Ці санкції також обмежили бізнес-можливості, які могли б бути за повної співпраці з Московією. Трамп уже давно бажає побачити Trump Tower у Москві, а принаймні двоє його помічників працювали над окремими проектами в галузі атомної енергетики, для яких скасування санкцій пішло б лише на користь.
 
Коли Трамп став президентом, низка працівників Держдепартаменту зробили тривожні припущення про те, що Білий Дім може готуватись до скасування санкцій. Різні посередники подавали пропозиції, які, за їхніми словами, мали припинити війну на сході України між промосковськими сепаратистами та українськими силами, які намагаються стримати ворога й не допустити більшої втрати територій.

 Майкл Коен, який довгий час був особистим «рішалою» Трампа, сказав The New York Times, що залишив запечатаний конверт, в якому містився один з таких планів, на столі містера Фліна у Білому Домі.

 Тим часом Кілімнік намагався використати зв’язки з Манафортом для просування ще одного плану. Цей план передбачав повернення Віктора Януковича, прокремлівського політика, що здобув президентство в 2010 році за допомогою Манафорта, якому заплатили десятки мільйонів доларів за докладені зусилля.

 
У 2014 році Янукович був змушеним залишити пост президента через народний Евромайдан та втекти до Московії. Кілімнік хотів реабілітувати йогояк напівнезалежного лідера у східній Україні. Відомо, що більшість українців виступають проти такого поділу своєї держави.

 В інтерв’ю Times за лютий 2017 року, Кілімнік назвав Манафорта можливим посередником для угоди. За його словами Манафорт сказав йому, що «існує лише один ворог — хаос».

 
«Якщо буде серйозний проект, який зможе принести мир в Україну, Манафорт повернеться», - сказав Кілімнік в той час.

 Перша згадана прокурорами розмова Манафорта й Кілімніка відбулася 2 серпня 2016 року, у Grand Havana Room, що на Мангеттені. Брав у ній участь і Рік Ґейтс, заступник Манафорта під час передвиборчої кампанії Трампа і його діяльності в Україні. Містер Вейсман зазначив, що Манафорт з Ґейтсом намагалися не привертати на зустрічі зайвої уваги. Вони обидвоє покинули заклад окремо від Кілімніка.

 «Ця зустріч і те, що на ній відбулося, має величезне значення для спецпрокурора Мюллера», - сказав Вейсман на слуханні.

 За його словами, Манафорт спершу сказав, що відмовився від пропозиції Кілімніка. Насправді ж, згідно зі стенограмою, обидва обговорювали ідею угоди знову — у грудні 2016 року, у січні 2017, коли Кілімнік прибув у Вашингтон на інавґурацію Трампа, і ще в Мадриді наступного місяця.

 Вейсман зазначив, що ці обговорення продовжувалися і пізніше, всупереч «надзвичайній увазі» до зв’язків московитів та помічників Трампа, яка вже з'явилася у Сполучених Штатах у той час.

 Річард Вестлінг, адвокат Манафорта, припустив, що про ці розмови Манафорт мало що пам'ятає, бо він не був сильно зацікавленим у просуванні плану Кілімніка. Хоч обоє і переглянули пропозицію після обрання Трампа, він сказав: «З цього нічого не буде».

 
Вестлінг сказав, що це був не єдиний план, запропонований Кілімніком, який до і заперечує свої зв’язки з московською розвідкою. Кевін Дауінг, ще один адвокат Манафорта, стверджував, що підозрювати Кілімніка у такого роду зв’язках — справжній нонсенс, бо «санкції і далі діятимуть проти Московії», незалежно від того, чи оберуть Трампа, чи ні.

 Врешті, не лише розмови Кілімніка та Манафорта про українсько-московську війну хвилювали прокурорів. Іншим питанням є вказівка Манафорта Ґейтсові передати інформацію про кампанію Трампа Кілімніку у розпал президентських перегонів.

  Згідно зі стенограмою, Манафорт заявляє, що хотів передати лише загальнодоступну інформацію. Проте Вейсман сказав судді, що питання того, чи будь-який американець, свідомо або несвідомо є пов’язаним з московитами, які втручалися у вибори, безпосередньо стосується розслідування спецпрокурора Мюллера.

 Помічники Манафорта заявляють, що прокурори не довели зв'язок Кілімніка з кремлівською розвідкою і доводять, що він зв’язувався з посольством США у Києві. Вони зазначили, що Кілімнік вільно подорожував до Сполучених Штатів і мав налагоджені контакти з Державним департаментом.

 Проте, суддя Емі Берман Джексон схоже що погодилася з прокурорами, що дуже важливим є дізнатися, чи Манафорт брехав про свої зв’язки з Кілімніком, сказавши, що вона «взагалі-то є сильно стурбованою цією окремою заявою».

 
Під час слухання прокурори також сказали, що Манафорт мав просувати у Сполучених Штатах план Кілімніка розколоти Україну.
 
«Якби він цим зайнявся і визнавався б таким у Штатах, - сказав Вейсман, - то він би також отримав доступ до вищих чинів». Після цього він зупинився і сказав наостанок: «Це все, що я можу сказати».

 Sharon LaFraniere, Kenneth Vogel, Scott Shane, The New York Times, 10.02.2019

Переклад українською — Петро Козак


Loading...
Loading...