Розташований в мальовничій місцевості, в долині невеликої річки Давидівка, замок у Старому Селі (Львівська обл., Пустомитовський р-н) є рідкісною пам’яткою оборонної архітектури в стилі пізнього Ренесансу. Історія замку бере свій початок в XV ст. У 1448 р. тут, для захисту підступів до Львова з боку Волоського шляху, який вів у землі Придунайських князівств, була споруджена невелика дерев’яна фортеця, яку знищили татари наприкінці XV ст. В 1584-1589 рр. замок перебудували в камені. Особливо значні роботи розгорнулися тут в 1642 р. на замовлення князя Домініка Заславського. Про це нагадують сьогодні висічені на головній башті замку герби роду Заславських та латинська абревіатура WDXOYZWSLS — «Wladyslaw Dominik Xiaze Ostrogski у Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta».
У 1648 р. козаки Богдана Хмельницького захопили замок і зруйнували його. Проте вже наступного року почалося відновлення укріплень, ще більших за розміром і набагато могутніших. В будь-якому разі, коли в 1654 р. об’єднана армія козаків і татар знов підійшла до стін замку, узяти його вона вже не змогла. У 1672 р. замок успішно витримав облогу турецьких військ, а пізніше неодноразово піддавався татарським набігам.
На початку XVIII ст. замок належав Адаму-Миколі Сенявському. За його розпорядженням кріпосні фортифікації було оновлено. Сюди напередодні приходу шведів перемістили зі Львова так званий «арсенал Сенявських», створений в 1639 р. під керівництвом відомого військового інженера Павла Гродзицького.
У 1731-1809 рр. замок належав родині Чарторийських, після 1809 р. — Потоцьким. У ці роки він втратив свою оборонну здатність, але не зміг стати магнатською резиденцією: у нових власників не вистачало коштів на його реконструкцію та і не було в цьому особливої потреби. Замок поступово занепадав, споруди використовувалися переважно в господарських цілях. Тут розміщувалися різні склади, була створена винокурня, потім пивоварний завод. До середини XIX ст. замок повністю занепав.
Не дивлячись на довгий період занедбаності, ансамбль замку в Старому Селі зберігся до наших днів у досить гарному стані. Це — найбільший замок Галичини і один з найбільших в Україні. Його територія займає близько двох гектарів. У плані вона близька до трикутника, короткий бік якого складає 160 м, а найдовший (південний) — 175 м. Довжина стін по периметру складає близько 500 м. Складені з каменя і цеглини, ці стіни мають двометрову товщину і місцями досягають 16-метрової висоти. Бійниці влаштовані в три яруси — для нижнього, середнього і верхнього бою. Особливістю, яка притаманна архітектурі замку, є глуха аркада заввишки 5,8 м, яка оперізує башти та стіни по всьому периметру (близько 500 м). Завдяки цьому весь ансамбль виглядає особливо монолітним.
«Замок дуже нагадує замкові башти, які знаходяться в м. Острог..., — відмічає в своїх нарисах про Галичину Р. К. Лукомський. — Є щось загальне в обробці аттиків візерунчастими елементами. Але замок в Старому Селі є багатшим. Прикраси, які є орнаментальними між стовпами, і які вставлені у волюти, є дуже пишними. Звичайно, башти замку в Острозі поступаються цьому багатшому прикладу».
Спочатку замок мав шість башт, але до наших днів збереглися лише три. Всі вони увінчані білокам’яними ренесансними аттиками, завдяки цьому висота башт трохи перевищує висоту стін. Східна башта відрізняється найбільш оригінальним силуетом і багатим декоративним оздобленням. Крім аттика, її увінчує високий фігурний парапет, який нагадує корону, з білокам’яними різьбленими вазами, обелісками і волютами.
Внутрішній двір замку колись займали різні господарські та житлові споруди, з яких залишилися непошкодженими лише два корпуси — південний та східний. Але, не дивлячись на руйнівну дію часу, замок в Старому Селі дотепер залишається одним із найкрасивіших в Україні. З 1970-х років проводяться роботи з його відновлення, і слід сподіватися, що врешті-решт вони увінчаються успіхом.
