Захаревич Юліан Октавіан (1837-1898 рр.) — архітектор, педагог, один із засновників львівської архітектурної школи другої половини XIX — початку XX ст. Народився у Львові у вірменській родині. Після закінчення гімназії та відділення будівництва Технічної академії (нині НУ «Львівська політехніка») навчався у Відні, де потім працював інженером. 1871 р. повернувся до Львова, очолив кафедру архітектури Політехнічного інституту й був обраний професором.
Ю. Захаревича кілька разів обирали деканом і ректором цього навчального закладу. Серед його учнів чимало відомих архітекторів та інженерів, зокрема і його син — А. Захаревич.
Ю. Захаревич є автором головного корпусу Технічної академії (1874-1877 рр., вул. С. Бандери, 12, нині корпус НУ «Львівська політехніка») у стилі «неоренесанс». Ризаліт, що виступає, головного фасаду цього триповерхового цегляного будинку прикрашено шестиколонним коринфським портиком й увінчано кам’яним аттиком зі скульптурною групою — алегорією Інженерії, Архітектури і Механіки (скульптор Л. Марконі). П’ять аркових вікон у ризаліті прикрашено симетричними рельєфними жіночими постатями. Нижня частина споруди оздоблена рустом. У традиціях неоренесансу вирішено й інтер’єр парадних сходів: стеля та стіни декоровані розписами, арки прикрашені рельєфними фігурами — алегоріями технічних професій. Особливо гарна актова зала, оздоблена подвійними коринфськими колонами з постатями каріатид, кесонною1 стелею та серією живописних полотен, виконаних за ескізами відомого польського художника Я. Матейки. У колишній бібліотеці збереглася дерев’яна стеля з імітацією інтарсії2 і дерев’яні різьблені книжкові шафи у стилі «фламандського ренесансу».
Одночасно з головним корпусом за проектом Ю. Захаревича у 1873-1876 рр. у стилі «неоренесанс» було споруджено хімічний корпус (пл. Св. Юра, 9, нині корпус НА «Львівська політехніка»). Його головний фасад акцентований ризалітом з фронтоном і вхідним порталом, декорованим пілястрами доричного, іонічного та коринфського ордерів. У центральному ризаліті розміщено вестибюль з двомаршовими сходами, оздобленими ліпленням, розписом, декоративними ґратами і художніми освітлювальними пристроями.
За проектами Ю. Захаревича у Львові збудовано чимало будівель, що досі привертають увагу оригінальним зовнішнім декором. Так, під куполом колишньої Галицької ощадної каси (1888-1891 рр., пр-т Свободи, 15, нині Музей етнографії та художнього промислу НАН України) розміщено скульптурну композицію «Ощадність» зі статуєю Свободи у центрі (автор Л. Марконі). Львівська Свобода в короні з променів та факелом у руці — єдина у світі, що не стоїть (як, наприклад, відома статуя у Нью-Йорку), а сидить. Триповерхова будівля, розташована на кутовій ділянці між вулицями, вирішена у стилі «неоренесанс», прикрашена круглою ротондою з масивним куполом. Нижні її фасади декоровано рустом та кладкою різноколірної цегли. В декорі обох фасадів (звернених до різних вулиць) використано природне каміння (в облямуванні вікон, мандриках, лев’ячих маскаронах) та вставки з майолікових плиток. На парадних сходах збереглись оригінальна мармурова балюстрада, ліпний декор та вітражі.
1 Від фр. «ящик» — заглиблення прямокутної чи багатокутної форми на стелях, склепіннях та внутрішніх поверхнях арок. Уперше кесонні стелі з’явились У давньоримській архітектурі, потім — у будівлях доби Відродження.
2 Від італ. «інкрустація» — візерунки чи зображення, виконані способом врізування різних за фактурою і кольором шматочків дерева у дерев’яну поверхню. В Україні широко використовують у народно-декоративному мистецтві Прикарпаття і Закарпаття.
Ю. Захаревич спроектував і особняк художника Я. Стики (1889-1890 рр., вул. Листопадового Чину, И, нині Музей художника О. Новаківського), розташований навпроти собору Святого Юра. Цей неоготичний двоповерховий будинок з крутосхилим дахом із кольорової черепиці мурований з червоної цегли з майоліковими вставками. Майже всю його стіну займає велике аркове вікно. Вхідну браму декоровано ступінчастим фронтоном.
За проектами Ю. Захаревича (який співпрацював з архітектурним бюро І. Левинського1) було споруджено кілька вілл у львівському передмісті Кастелівка2. Одну з вулиць цього району у 1992 р. було названо на честь Ю. Захаревича. Невід’ємною складовою частиною пейзажу Кастелівки є особняк родини Захаревичів «Юлієтка» (1891—1893 рр., вул. Метрологічна, 14), зведений на пагорбі у стилі пізнього історизму. Це цегляна непотинькована споруда з двох різновеликих об’ємів (2-3 поверхи) з балконами та еркерами. До головної споруди прилягає одноповерхове крило з високим мансардним дахом. Фасади вілли прикрашають керамічні та металеві оздоби. В інтер’єрах збереглися дерев’яні панелі та вітражі.
Наперед треба зазначити, що на вулиці Метрологічній (буд. № 2-10) А. Захаревич у 1905-1911 рр. спорудив кілька вілл в улюбленому архітектурному стилі свого батька — історичному еклектизмі. Зокрема будинок № 6 (1906 р.) має два фасади — необароковий та модерний. Подібну віллу з вежею, що нагадує середньовічний замок, у 1904—1906 рр. А. Захаревич спорудив на вул. Котляревського, 47.
Ю. Захаревич лишив про себе згадку і в архітектурі Чернівців, де збудував синагогу; працював він і у Вільнюсі та інших містах.
1882 р. у стилі «віденського неоренесансу» архітектор спроектував цегляний двоповерховий палац графів Реїв у с. Приозерне поблизу Рогатина (нині Івано-Франківської обл.), елегантний силует якого створює образ романтичного замку. Центром асиметричної композиції палацу є вестибюль з двомаршевими сходами, розташованими у центральному ризаліті, що спирається на арковий ганок з наскрізним проїздом і зовнішніми сходами. Фасад декоровано кутовими ризалітами, над одним з яких здіймається кругла башта заввишки 10 метрів. Її завершує «вінець» з кронштейнів, що підтримують верхній виступний ярус під конічним дахом зі шпилем. Противагу цій потужній вежі становить невелика восьмикутна башта під гранчастим дахом зі шпилем, встановлена на невисокому ризаліті з іншого боку палацу. Кути палацу та його цоколь облямовані рустованим природним каміння; верхній поверх оздоблено коринфськими пілястрами. Складно-профільований карниз підтримують високі кронштейни, прикрашені волютами та рельєфним листям аканту. Віконні прорізи облямовані рустованими та замковими каменями. Між дугами арок центрального ризаліту розміщено шість ліпних гербів власників палацу. В інтер’єрах збереглися парадні сходи, дерев’яні стінні панелі та ліпні оздоби.
1 Про діяльність цього архітектора розповідає окремий розділ цього видання.
2 Названому за прізвищем одного з перших поселенців — італійця Кастеллі.
Ю. Захаревич брав участь у створенні «сецесійних» інтер’єрів Львівського залізничного вокзалу (1901-1904 рр., архітектор В. Садловський), які, на жаль, майже не збереглися.
Як професор архітектури та член Спілки реставраторів Ю. Захаревич у 1880-х роках брав участь у вивченні та реконструкції архітектурних пам’яток, зокрема давньоруських храмів Галича. У своїх публікаціях він залишив цінні описи та малюнки залишків будівель, досліджених під час археологічних експедицій. За проектами Захаревича та за його участі у Львові було реставровано костьоли францисканок (1876-1888 рр., вул. Лисенка, 43), Марії Сніжної (1882—1892 рр., пл. Я. Осмомисла) та Марії Магдалини (1889 р., нині Зала органної музики). Відбудовуючи у 1886-1887 рр. костьол Іоанна Хрестителя, споруджений 1260 р. під Замковою горою (пл. Старий Ринок, нині відділ Львівської галереї мистецтв), Ю. Захаревич надав йому неороманських рис. Стіни будівлі муровані з червоної цегли, західний фасад декорований готичною розетою з майолікових плиток. «Законсервовані» фундаменти та залишки стін костьолу XIII-XIV ст. Ю. Захаревич майстерно долучив до нової споруди і зробив доступними для огляду.
Ю. Захаревич похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Його син Альфред Захаревич (1871—1937 р.) — архітектор доби «раціональної сецесії»1. Навчався на будівельному відділенні Технічного університету у Львові та Відні; співпрацював зі скульптором З. Кучинським, з яким створив чимало цікавих споруд. Результатом синтезу архітектури і скульптури став будинок Т. Балабана (1908—1910 рр., вул. Галицька, 21, нині адміністративна установа). Його скульптурний декор (барельєфи між вікнами) фактурно і технологічно становить єдине ціле з фасадною стіною. Композиційним акцентом споруди є башта-еркер, увінчана куполом. В іншому творі А. Захаревича — цегляному п’ятиповерховому Будинку Трієстського страхового товариства (1908-1910 рр., вул. Коперніка, 3, нині Львівський фінансово-економічний інститут) гребенеподібний «сецесійний» аттик фасаду декоровано чотирма монументальними скульптурами та барельєфом «Піклування» (скульптори З. Кучинський та Т. Блотницький), маскаронами, майоліковими вставками і вітражем у вікні центральних сходів. Поряд (вул. Коперніка, 4) розташована будівля колишнього Кредитного земельного товариства (1912-1913 рр., нині Львівське обласне управління НБУ), прикрашена двома монументальними погруддями бога Меркурія на потужному аттику, що увінчує головний портал. У конструкції цієї цегляної п’ятиповерхової будівлі використано залізобетон, метал та скло; зокрема центральний операційний зал перекрито заскленим циліндричним склепінням. Інтер’єри оздоблені різнокольоровим камінням, орнаментальними розписами та панно.
1 Віденський варіант європейського модерну.
Надгробок Юліана Захарієвича на Личаківському цвинтарі у Львові
У 1907-1910 рр. А. Захаревич створив один з кращих у Львові зразків «пізньої сецесії» з елементами неокласицизму — чотириповерховий цегляний будинок Торгово-промислової палати (пр. Шевченка, 17-19, нині Прокуратура Львівської області). Надмірно «важкій» нижній частині фасаду з масивним порталом автор протиставив «легкі» верхні поверхи зі стрункими пілястрами і вишуканою хвилястою лінією фронтону. Інтер’єри є синтезом архітектури, декоративного (вітражі, мозаїка) та образотворчого (живопис, скульптура) мистецтв. Будинок спорудила фірма І. Левинського, а залізобетонні конструкції виготовив завод, співвласником якого був А. Захаревич.
У 1899-1901 рр. А. Захаревич (на той час — ректор Технічної академії) спільно з професором цього самого навчального закладу І. Левинським збудував у Львові модерновий пасаж Міколяша, що на 120 метрів простягався між сучасними вулицями Коперніка і Вороного, в якому розміщувались крамниці, аптека, два невеликих театри, редакції кількох часописів, ресторан та інші заклади. Автори під час спорудження цього архітектурного шедевру використали художні й технічні можливості металу, скла, бетону та каменю. На рівні третього поверху пасаж перекривало криволінійне скляне склепіння — така просторова асиметрія була характерна для архітектури «сецесії». Інтер’єри прикрашали ліпнина, скульптури, стінний живопис. На жаль, пасаж був знищений під час бомбардування Львова у 1944 р.
А. Захаревич є також автором проекту будинку Акційного спілчанського банку з кав’ярнею на першому поверсі (1911 р., вул. Міцкевича, 2).
