Княгиня Ольга, яка прийняла при хрещенні грецьке ім’я Олена, вперше згадується в російських літописах під 903 роком як дружина, котру привів із Пскова князь Ігор. Про характер цієї жінки красномовно свідчить той факт, що після загибелі чоловіка вона найперше жорстоко пометилася його вбивцям. Однак княгиня зробила важливий висновок із того, що сталося. Вона провела першу в історії Київської Русі, а відтак і в Україні, податкову реформу, установивши тверді норми збору данини («уроки» та «устави»). Об’їхавши свої володіння, вона всюди відновила мир і порядок, а потім впритул стала опікуватися зовнішньою політикою.
Ольга схилялася до християнства, але усвідомлювала, що прилучення до церковної ієрархії Візантії загрожує Києву залежністю від Константинополя. У 955 році Ольга вирушила до столиці Візантії, прийняла сама хрещення і спробувала домовитися з греками про те, що прийняття християнства Руссю не буде означати її політичного підпорядкування Візантії. Греки відповіли порожніми обіцянками. Ще одне посольство також зазнало невдачі. Зневірившись, княгиня в 959 році звернулася до Заходу, до імператора Оттона, але і тут головною умовою було поставлене підпорядкування західній церкві.
Під впливом цих невдач Ольга склала з себе владу на користь сина Святослава, котрий віддавав перевагу язичництву. Перша княгиня-християнка заповіла поховати її за християнським обрядом і не справляти язичницької тризни.
Православна церква через кілька століть канонізувала княгиню Ольгу.
