Галина Мазепа народилася в Петербурзі. Вона була першою дитиною в сім’ї Ісаака Мазепи, агронома з Чернігівщини і політичного діяча, який у 1919 році став главою уряду УHP. Про дитинство Галини відомо небагато. Родина жила в еміграції, і лише на початку тридцятих років з’являються згадування в пресі про участь молодої художниці у виставках у Львові, Римі, Берліні та Празі. У Празі ж в 1935 році вона закінчила Державну художньо-промислову школу.
Із цього часу її ім’я дедалі частіше пов’язують із книжковою графікою. Художниця ілюструвала видання для дітей, зокрема казки-п’єси О. Олеся, підручники та хрестоматії. Її роботи в цій галузі вважалися неперевершеними за майстерністю.
Повоєнна ситуація склалася так, що сім’я Галини Мазепи була змушена виїхати з Європи. У зв’язку з активною політичною діяльністю її батька, котрий узяв участь у створенні Української національної ради, агенти радянських спецслужб полювали за всіма його родичами. Художниця знайшла притулок у Венесуелі, і ця далека країна з її тропічним кліматом і яскравими фарбами повернула Галину до живопису. Вона надзвичайно продуктивно працює, створюючи полотно за полотном на українські теми: «Русалки» (1948 p.), «Гуцульська мати» (1972 p.), «Мавка» (1977 p.), «Три жінки» (1977 р.) і багато інших. Її картини були удостоєні нагород на багатьох конкурсах і виставках. Найзнаменитішим твором Галини Мазепи стала рельєфна картина «Божа Матір Покрова», котра тримає рушник, що покриває козацьку «чайку». Ця робота в 1956 році здобула першу премію національного салону Венесуели.
Протягом багатьох років українська художниця працювала на кіностудії «Болівар-фільм», постійно виставляла свої роботи на престижних міжнародних форумах мистецтв, відкриваючи перед Латинською Америкою світ українських традицій і культури.
