"Пожвавлення" на Херсонському плацдармі противника, схоже, було вайлуватою спробою "зняти загрозу Херсону", яка скінчилась досить спірним результатом...
Доброго дня, із Святом вас, шановні читачи...!!!
Я вже писав пару днів тому, що російське командування, судячи зі всього, при плануванні своїх подальших дій, кожного разу, досить яскраво виявляє доволі значну схильність до авантюризму та "невиправданий оптимізм". Принамйні, обираючи ділянки та напрямки для своїх атак та загалом наступальних\штурмових дій, командування військ противника, майже кожний раз, недооцінює протистоячі їм українські війська...
Чесно кажучи, я не знаю головної причини існування такого підходу у оперативному планувані росіян. Цілком можливо, вони на рівні підсвідомості вважають себе набагато розумнішими за нас, або їхня "природне почуття зверхності" не дає їм можливості подивитися на ситуацію тверезо... Але факт, залишається фактом - переважаючий принцип "авось" у купі з "хохлы разбегутся только от одного вида нашей моСЧи" кожного разу приводить російське командування до фантасмагорічних результатів...
Як виявилось, я дуже "добре" подумав за російське командування, щодо його позавчорашніх та вчорашніх активних наступальних дій на Миколаївському напрямку, намагаючись приписати йому якусь "широту оперативних поглядів" та хитромудрість його задумів. На справді, увесь їхній зміст звівся до "покращення тактичного положення".
Ніякого нарощування зусиль, або оперативного розвитку серії атак 22-го АК на захід та північно-західніше Херсону силами 5-ї та 35-ї ЗВА на плацдармі не відбулося... Після того, як противник ввів у бій додатково 2-ї БТГр 127-ї мсд 5-ї ЗВА по напрямку Олександрівка - Таврійське та Правдіне - Таврійське єдине чого йому вдалося досягнути - відтіснити українські війська від озера Солонець на північ від нього (десь приблизно на 1.5 км)... На цьому, увесь "прорив", який би мав перетворитись, принаймні, у "оперативно-тактичний"... звівся на нівець.
Більше того, такі самі "сінхроні атаки" 22-го АК (силами 126-ї обр БО), посилених 1 БТГр зі складу 64-ї мсбр 35-ї ЗВА по напрямкам Зелений Гай - Благодатне та Киселівка - Благодатне (р-н Посад-Покровське)... взагалі нічим не скінчились. Противник так й не зміг просунутись.
Єдиним більш-менш суттєвим результатом "відновленого наступу на Миколаїв" стало зайняття військами противника селища Благодатне (так, це різні селища), це знаходиться східніше Первомайского.
Приблизно 2.5 БТГр зі складу 255 мсп 20-ї мсд 8-ї ЗВА, 64-ї мсбр 35-ї ЗВА та того, що залишилось від БТГр 108-го дшп 7-ї дшд намаглися на двох ділянках прорватися на північ й вийти на дорогу Т-1508 Миколаїв - Снігурівка в районі Партизанського.
Але, "не судилося"... наступ обмежився Благодатним, а правіше нього взагалі заглох. Зіграли свою роль два фактори:
- наявність північніше Благодатного достатньо глибого ірігаційного каналу, що тягнеться паралельно дорозі від Засілля та Квітневого прямо на Новопетрівку, його форсування вимагає від наступаючої сторони неаби-яких організаційних, вогневих та технічних спроможностей.
- а також достатньо потужні вогневі спроможності ЗСУ, на цьому напрямку, які доволяють їх передовим підрозділам ефективно стримувати атаки навіть переважаючих сил та засобів противника.
Поєднання цих факторів, по суті й загальмувало наступ противника. Я ж кажу... вони планують свої дії виключно "механічно", виходячи з того "куди їм треба", а наявність якихось особливостей місцевого ландшафту, або твереза оцінка спроможностей протистоячих їм військ, вважаються факторами другорядними...
Я так розумію, за думкою російського командування українці побачивши атакуючи підрозділи противника, повинні були у паніці відступити, попутно любязно побудувавши для них через ірігаційний канал якісь мостові переходи...
Ну, у самовпевненості... росіянам не відмовиш...
Іншою ділянкою, активності противника на оперативному Херсонсько - Бериславському плацдармі став український тактичний контр-міні-плацдарм на Інгульці в районі Білогірка - Лозове - Велике Артакове - Біла Криниця. Вчора, противник спробував звичним для нього способом - подвійним ударом, прорватися по напрямку Брускинське - Білогірка, Давидів Брід - Білогірка, а також Андріївка - Лозове, тобто - вдарити "по флангам" плацдарму й примусити українські війська відійти за Інгулець.
Діючи, силами тактичної групиі, приблизно у 3-а БТГр зі складу 69-ї обрп 35-ї ЗВА та окремих підрозділів 247-го дшп 7-ї дшд (до 2-х рот), противник вперто (не меньш як 2 рази) намагався перейти в атаку по вказаним напрямкам. І хоча за повідомленням звідти, на вчорашній вечір, бої ще тривали, однак судячи зі всього - їхній результат явно не на користь противника, адже спромогтися просунутись, він так й не зміг...
Потенційно у масштабах всього цього оперативного плацдарму противника, думаю, найближчим часом варто очікувати на суттєве його "пожвавлення" також в районі Високопілля, яке він продовжує утримувати в дуже несприятливих для себе умовах. А також, по напрямку Осокорівка - Нововоронцовка.
Скоріше за все, на цих ділянках у бій будуть введені підрозділи 35-ї ЗВА та 98-ї пдд (за моїми підрахунками, противник протягом тиждня може зосередити та розгорнути на цих напрямках ДОДАТКОВО, до 4-х БТГр з їхнього складу, тим більше, що БТГР-и 98-ї пдд ВЖЕ знаходяться на правому березі).
Отже підіб'ємо підсумки...
1. Очевидно, що на розмах та перебіг подій в рамках "відновленного наступу на Миколаїв" вагомою мірою вплинув таки фактор "мостових переходів". Противник, просто втратив можливість З ПОТРІБНОЮ ЙОМУ ШВИДКІСТЮ ТА ОПЕРАТИВНІСТЮ перекидати необхідні для цього сили та засоби. Хоча НЕ ВТРАТИВ ПОВНІСТЮ таку можливість, саму по собі. Просто час та обсяги цих перекидань... явно затягуються. Що саме по собі, впливає на хід та зміст цих тактичних атак противника.
2. Стає все більш очевидним, що зосередження та розгортання обох загальновійськових армій східного воєного округу противника (5-ї та 35-ї) на лівому березі було явно не випадковим. Судячі зі всього, командування військ противника таки врахувало той факт, що якщо засунути їх на плацдарм, то потім доведеться з великими траблами організовувати їхне МТЗ. Тому при організації цього самого "нового наступу" с плацдарму у будь-якому напрямку - на Миколаєв, або у бік Кривого Рогу чи Нікополя варто скористатися лише окремими БТГр-ами з їх складу, бо у такому разі, постачання предметів МТЗ для їх потреб, на більш-менш прийнятному рівні, можливо забезпечити паромами, понтонами та іншими плавзасобами... Або використати для цього свої ПДВ, у яких штатне ОВТ "полегше" (до того ж, в переважній своїй більшості й "водоплавуюче") та й рівень їхньої мобільності у порівнянні із обтяжених громіздкими танками, САУ та іншим важким озброєнням мотострілецькими та танковими БТГР-ами загальновійськових армій, повище буде...
3. В цьому контексті, було би варто таки замислитись все ж-таки над сенсом та змістом планів російського командування у короткостроковій перспективі, щодо ведення будь-яких наступальних дій, як на Запорізському, так й Криворізсько-Нікопольскому напрямках. Цілком можливо, що противник прагне - перш ніж приступити до їх реалізації, "вирішити проблему Херсону", як таку, щоб потім самому не втрапити у "подвійну халепу"... Кращого способу для цього, ніж створити українському командуванню проблеми "під Миколаєвом" - не має...
4. Поки ми спостерігаємо вперті атаки на Слов'янському напрямку, намагання "за будь-яку ціну" відсунути українські війська від Донецька, а також прорватися через Бахмут з південного сходу до Краматорська. Але, у цьому сенсі варто зважати на два важливих фактора...
- Для всього цього "бомбаського концерту" противник викорситовує переважно НЕ ВЛАСНІ КАДРОВІ ВІЙСЬКА, а їхній суррогат у вигляді, так званих 1-го та 2-го АК нм Домбабви та Луганди (включно з їхнім наловленим "мобілізаційним резервом") відповідно, підсилених десь 5-6-ю "батальонами" з різноманітних пригожинсько - шойговських найманських помийок... штибу "вагнер", "ліга", "редут", "патриот" і т.д. Власне самі російські війська там задіються лише епізодично... переважно у вигляди "піцназу" та окремих танкових і артилерійських підрозділів. Так, там є декілька тактичних груп ПДВ, МП та 150-ї мсд 8-ї ЗВА , але вони діють виключно на окремих ділянках, й переважно у "другому ешелоні".
- Такий "діференцьований" підхід поки не дає бажано результату. Адже всі ці "полуфабрікати" достатньо швидко "сточуються" у бесперервних атаках, при мінімальному просування, а то й при його відсутності взагалі. Можливо, звичайно, загнати у "мобілізаційні батальони та полки" УСІХ чоловіків з Домбабви та Луганди і зробити ці утворення таким собі жіночим гетто на чолі з Пушиліним та Пасечником в якості "быков-осеменителей". Але, навіть у такому випадку, це навряд чи гарантує омріяний у Кремлі результат у вигляді повного захвату Донецької області України... просто тому, що середньодобові темпи просування цього проросійського стада на цих напрямках жодним чином не корелюються із темпами втрат цих "формувань"... Тим більше, що мобілізаційні ємності цих територій також не бескінечні...
Звісно, що все це відбувається через прагнення російського командування зекономити власні "сили та засоби", аби, принаймні, мати можливість накопичити резерви у оперативному масштабі. Але доцільність цього вже сьогодні виглядає достатньо сумнівно, бо у російського командування із справою "вивельнення власних сил і засобів" і формуванням резервів також - відчутні трабли... Бо необхідність поточного поповнення своїх військ в нього також не мала й продовжує зростати.
Побічною ознакою цього є те, що нашою групою (ІС) вже зафіксовано перекидання у смугу відповідальності цього угрупування ДОДАТКОВИХ сил й засобів центрального воєного округу рф. Адже, командування військ противника, розуміє один простий факт - ці бомбаські "мобіки" навпіл із відмороженими "вагнерами" цілком можливо, в кінці кінців, можуть усі полягти, але поставлених цілей так й не спромогтися виконати...
