Про ненависть.
1. Коли прилетів Іскандер на базу харківського Металіста в Високому , і мені здалося, що будинок підстрибнув, одразу подумав, як буде гарно дивитись на вибух стадіону в Лужніках на фіналі Кубку Росії.
2. Коли в Кременчуці ракетою знищили супермаркет, в якому невинні люди купували собі їжу, я бачив, як злітає в повітря Московський ЦУМ, як скло з будівлі накриває площу в бік Мавзолею.
3. Коли я думаю про вокзал в Краматорську, з якого біженці намагалися втекти від російських ракет; іграшку, яка залишилася на асфальті - бачу, що буде, коли зграя "Стрижів" чи інших пташок, розлетиться площами трьох вокзалів - Ленінградського, Ярославського та Казанського.
4. Поля північної Харківщини, захаращені російськими снарядами та мінами, непридатні для сільського господарства. Там майже не залишилося вцілілих будинків. Спостерігаючи цю пустку, я думаю про те, як підриватимуться на мінах трактори на Кубані, Ставропіллі, на сонячній Астраханщині, як врожай буде витікати з бункерів комбайнів, які самознищилися, на полях Нечорнозем'я.
5. Я пам'ятаю, як загинув наш герой Олександр Хараберюш внаслідок вибуху автівки в українському місті Маріуполі. Я сьогодні розумію, що та випадковість, яка трапилася з російським пропагантистом-"воєнкором" в гнізді "Z-пропаганди" в Петербурзі - тільки початок. Кожен в РФ та РБ, хто буде йти на сходки тих, кому подобається ця війна, кожен, хто буде на неї їхати, має затямити: він вже отримав квиток на виступ Татарського. Відповідь знайде кожного.
Слава Україні
